VMware «створила транслятор для апаратних засобів будь-якої мови для спілкування з мовою будь-якого програмного забезпечення; відтоді апаратні засоби і програмне забезпечення не обов’язково походили з одного джерела, – пояснив Джон Донован, директор із питань стратегування AT&T. – Утворився простір на засадах “кожний-до-кожного”».
Виник алгоритм, який давав змогу будь-якій операційній системі й програмному забезпеченню працювати з будь-яким комп’ютером. Це уможливило міжсистемні взаємодії. До того ж це означало, що, коли власник оновлював апаратні засоби, VMware чарівним чином дозволяла будь-яким операційним системам і застосункам працювати з новими апаратними засобами.
«Це уможливило появу хмари, – зауважила Ґрін. – Ми вдалися до мультиплексування ресурсів», і таким процесом «VMware зробила революцію в тому, як люди обмірковували свої обчислення».
Це значно знизило вартість обчислень, спростивши доступ до них. У користувача з’явилося відчуття, що десь там існує гігантська «хмара» комп’ютерів (насправді добір серверних ферм), які постійно оновлювалися, і він міг просто під’єднуватися до хмари з будь-якою операційною системою і застосунками, з якими він працював, і ось результат: вони працювали рівнобіжно з усіма іншими, і все йшло гладенько, віртуально й бездоганно.
Отже, складімо все докупи: VMware зробила доступ до хмарних сервісів зручнішим із будь-якого обчислювального пристрою.
Інновації Google і Hadoop з GFS і MapReduce гарантували, що у хмарі можна не тільки зберігати неймовірні обсяги неструктурованих даних, а й здійснювати пошук та знаходити потрібну «голку в сіні» або патерн із незнаною в історії людства швидкістю й точністю. Закон Мура забезпечував експоненційне зростання потужності обчислень і зберігання даних, а тому так само зростали потужність та обсяг хмари.
Смартфон Стіва Джобса дав більшій кількості людей змогу підключитися до хмари за допомогою під’єднаного до інтернету портативного комп’ютера, який мав стільниковий телефон і фотоапарат. Такі творці мережі, як Ірвін Джейкобс, і спеціалісти з оптоволокна дали можливість під’єднаним до інтернету мобільникам виходити в хмару через цифрові канали, які рік у рік стають більшими й швидшими, дозволяючи вам за мілісекунди увійти до хмари з мобільного чи стаціонарного пристрою. Ця історична подія значно розширила можливості людини й збільшила потужність машини. З виходом у хмару всі люди на землі потенційно отримали доступ до власного віртуального інтелекту, сховища файлів, інструментарію, за допомогою чого можна знайти відповіді на будь-які питання, зберігати улюблені застосунки, світлини, медичні карти, книжки, чернетки промов, транзакції з акціями, мобільні ігри, а також проектувати що завгодно за символічну ціну. А інтерфейс ужиткового програмування давав змогу кожному компоненту легко взаємодіяти з іншими в хмарі незалежно від оператора хмари – Google, Amazon, Microsoft або Alibaba. Насправді те, що ми називаємо хмарою, є реальним примножувачем сили.
Але