Shalie333: Якщо він так з вами не поводиться, то не варто розривати стосунки. Просто намагайтеся проводити менше часу з його сім’єю!
eimis74523: Не верзіть дурниць, якщо він кохає її, то повинен захищати. Якби моя сім’я так поводилася з моєю дівчиною, я сказав би їм піти [Цензура]. Ти маєш сказати, що покинеш його через поведінку родичів, і поглянути, як він на це зреагує, – тоді й побачиш, чи він тебе справді кохає.
yolo1212: Роби те, що вважаєш за потрібне.
14Sweetie: Розривати взаємини – не вихід, якщо він добре ставиться до вас. Плануйте зустрічі в інших місцях і поясніть йому чому. Якщо він не зможе знайти рішення та зрозуміти ваші почуття, він на вас не заслуговує.
lovealwayz: Це правда, кидай його, якщо він нічого не каже своїй сім’ї, тому що йому, очевидно, байдуже. :(
Kuckleburg: …ТІКАЙ… ТІКАЙ ХУТЧІШЕ. Ця сімейка нездорова.
Дилема «рвати чи не рвати стосунки» – класичний приклад проблеми з життя підлітків, поруч із питаннями, як-от: що одягти, з ким проводити час, яку машину купити і скільки чекати, перш ніж її розбити. Зверніть увагу, що claireabelle дуже звужує рамки свого рішення, коли запитує: «Розірвати стосунки чи ні?» Дехто з дописувачів приймає ці вузькі рамки – «ТІКАЙ… ТІКАЙ ХУТЧІШЕ» – однак інші намагаються розширити можливості її вибору, зокрема в дописі: «Плануйте зустрічі в інших місцях і поясніть йому чому».
Дослідник на ім’я Барух Фішгофф, професор університету Карнеґі-Меллон, хотів зрозуміти, як підлітки ухвалюють рішення, тому він разом зі своїми колегами опитав 105 дівчат підліткового віку в Пітсбурзі у штаті Пенсильванія та Юджині в Орегоні. Вони попросили дівчат докладно описати свої нещодавні рішення в семи сферах: школа, батьки, одяг, однолітки, здоров’я, гроші й вільний час. Інтерв’ю з підлітками виявили дуже цікаву особливість. Вагоміша частина вважала за «рішення» ситуацію, коли їм доводилося вибирати між двома чи більше варіантами. Підемо обідати в Chipotle чи Subway? Якого кольору сорочку купити: темно-синю, чорну чи білу? Тінейджери рідко дотримувалися цієї структури. Коли Фішгофф узявся класифікувати рішення підлітків, він зрозумів, що найчастіше вони наводили приклади рішень, у яких, по суті, не треба нічого обирати. Він назвав їх «викладом наміру». Наприклад: «Я більше не звинувачуватиму інших».
Другим за частотою типом рішень був розгляд одного варіанту, як-от: «Я вирішую, чи курити мені цигарки з другом» або, як у випадку нашої claireabelle: «Я вирішую, чи варто розривати стосунки зі своїм хлопцем» (Ми називатимемо такі рішення «варто чи ні».) Це не є рішенням з багатьма альтернативами, як у випадку вибору між Chipotle і Subway – це просто голосування за чи проти з однією альтернативою.
Ці дві категорії – «виклад наміру» і вибір «варто чи ні» – становили 65 % рішень підлітків. Іншими словами, якщо тінейджер ухвалює рішення, є висока ймовірність, що насправді йому не доводиться нічого обирати!
(До речі, коли ми вперше натрапили на дослідження Фішгоффа, нас шокувало те, як мало підлітки міркували про свої варіанти. Утім, коли ми поділилися результатами досліду з нашою сестрою, яка виховала двох підлітків, вони її зовсім не вразили. «А чого ви чекали? – запитала вона. – Діти підростають,