Закінчення Другої світової війни та зміни у світовому геополітичному становищі підштовхнула радянський уряд до реорганізації органів влади та державної безпеки. Так, 15 березня 1946 року 5-а сесія Верховної Ради СРСР прийняла Закон про перетворення Ради Народних Комісарів СРСР в Раду Міністрів СРСР, а народних комісаріатів – у міністерства.
Таким чином, НКВС перетворився у МВС, НКДБ – МДБ, НКЗС – МЗС, НКО – МО тощо. Наказом НКДБ №00107 від 22 березня 1946 року 5-е (шифрувально-дешифрувальне) Управління НКДБ стало 6-м Управлінням МДБ. Його начальником став генерал-лейтенант Шевельов, а його заступником – генерал-майор Копитцев.
20 серпня 1946 року Рішенням Політбюро ВКП (б) була затверджена нова концепція структури держбезпеки та її напрямків діяльності. Вона припускала подальший розподіл органів держбезпеки та створення незалежних та конкуруючих між собою спецслужб, причому Секретаріат ЦК ВКП (б) виступав у цій схемі як арбітр. На виконання даної концепції у травні 1947 року на базі 1-го ГУ МДБ і ГРУ ГШ ЗС було утворене нове розвідувальне відомство – Комітет Інформації при Раді Міністрів СРСР, який проіснував до 1951 року. До його складу увійшов і дешифрувальний відділ ГРУ ГШ ЗС, який був реорганізований у 7-е Управління Комітету Інформації.
19 жовтня 1949 року Постановою Політбюро ЦК ВКП (б) № П71/426 було прийнято найважливіше для радянської криптології рішення. Вся шифрувально-де-шифрувальна робота з МДБ передавалася до ЦК ВКП (б) і, відповідно, 6-е Управління МДБ ліквідовувалось. Це було оформлено наказом МДБ №00369 від 15 листопада, а у складі ЦК ВКП (б) було створено Головне управління спеціальної служби (далі – ГУСС). Його начальником став генерал-лейтенант Шевельов, а начальником 1-го Управління (дешифрувально-інформаційного) – генерал-майор Копитцев.
4. Утворення радянської шифротехніки
В даний час у закордонній і вітчизняній літературі є багато публікацій про закордонні електромеханічні шифрувальні машини, аж до описів принципів їхніх дій і фотографій. При цьому аналогічних публікацій про радянську шифрувальну техніку (також застарілої і знятої з експлуатації) дотепер дуже мало. Недостатність інформації з цього питання створює помилкове враження, що шифрувальна справа в СРСР у частині автоматизації найскладних процесів шифрування безнадійно відстала від передових країн світу. Але насправді це не відповідає дійсності.
Більш того, існуючий пробіл в історії вітчизняного спеціального приладобудування,