Він повернувся до архієпископа і підніс руки, стиснувши долоні на знак поваги.
– Твоя черга, архієпископе Туту, мій давній друже, – Далай-лама простягнув руку архієпископу, який ніжно взяв її в свої долоні. – Думаю, у тебе чудовий потенціал…
– Потенціал?! – Архієпископ відреагував з удаваним обуренням, висмикнувши руку.
– Великий потенціал, так. Я маю на увазі великий потенціал для того, щоб зробити людство щасливішим.
Архієпископ закинув голову назад і засміявся.
– А, так.
– Коли люди дивляться лише на твоє обличчя, – вів далі Далай-лама, – ти завжди смієшся, завжди радісний. Це дуже позитивне повідомлення.
Далай-лама знову взяв архієпископа за руку і погладив її.
– Іноді, коли ти бачиш політичного або духовного лідера, у нього дуже серйозне обличчя, – він випростався в кріслі й насупився, прибравши дуже суворого вигляду. – Це змушує вагатись, але коли люди бачать твоє обличчя…
– Уся справа у великому носі, – припустив архієпископ, і вони обидва захихотіли.
– Тому я дуже ціную те, що ти приїхав поспілкуватися на цю тему, – сказав Далай-лама. – Для того щоб розвивати наш розум, нам треба дивитись на рівень глибше. Усі шукають щастя, радість, але ззовні – у грошах, владі, великому автомобілі, великому будинку. Більшість людей ніколи не приділяє достатньо уваги справжньому джерелу щасливого життя, яке є всередині, а не ззовні. Навіть джерело фізичного здоров’я перебуває всередині, а не назовні.
Можливо, між нами є кілька відмінностей. Ти зазвичай наголошуєш на важливості віри. Я особисто буддист і вважаю віру надзвичайно важливою, але водночас дійсність полягає в тому, що з сімох мільярдів людей на планеті понад один мільярд не вірують. Ми не можемо їх вилучати. Один мільярд – це доволі багато. Вони теж наші брати і сестри. Вони теж мають право на те, щоб стати щасливішими і бути гарними членами людської родини. Тому не слід залежати від релігійної віри, щоб виховувати в собі внутрішні цінності.
– Дуже важко йти вслід твоїм дуже глибоким висловам, – почав архієпископ. – Я думав, ти скажеш, що насправді, коли шукаєш щастя, ти його не знайдеш. Його дуже, дуже важко спіймати. Його не можна знайти, сказавши: «Я забуду про все і просто шукатиму щастя». У К. С Льюїса є книга «Здивований радістю». Думаю, цей заголовок містить вказівку, як це працює.
Багато людей дивиться на тебе, – вів далі архієпископ, – і думає про всі ті жахливі речі, які трапилися з тобою. Ніщо не спустошує більше, ніж вигнання з власного дому, від усього того, що для тебе дійсно цінне. Але коли люди приходять до тебе, вони бачать надзвичайно