Слони займали досить велику територію, й, ідучи понад її загорожею, вона чула музику, спершу мало зрозумілу, то там нота, то там нота, але потім уловила в ній тему пісні «Ловці привидів». Весела музика почала звучати надто гучно, коли вона проминала автомати кока-коли, що їх Лінкольн іноді сприймав як комп’ютери Бетмена.
Джокер[7] знову береться за свої давні витівки! Він хоче зіпсувати автомобіль Бетмена! Мамо, як ти гадаєш, Бетмен може помити свій автомобіль, коли він у нього забрудниться, адже він у нього з відкидним верхом? Тож вони можуть помити його? Джоан злегка підвернула собі ногу, але ходи не сповільнила. Вона побачила справжнього слона, сонного на вигляд, який перебував близько до загорожі, й вона зраділа, що він такий великий. Краєм ока вона бачила легке погойдування його хобота, помічала ритм його рухів, але обернулася в протилежний бік, ліворуч, роздивляючись широку будівлю на відстані лише кількох ярдів. Бар «Савана». Вони їли родзинки під її величезною солом’яною стріхою з вентилятором під стелею, який обвіював їх свіжим повітрям у жаркий літній день, але вони ніколи не сиділи у справжньому ресторані. Їй подобалося тут зовні спостерігати за слонами, прикидаючись, ніби вони перебувають в Африці – колись вона повезе його туди – вона любила думати про всі місця, які вона йому покаже. Ти справді каталася на слоні в Таїланді, мамо? – Атож, це було тоді, коли ти ще й не народився. Вона подивилася на туалети, коли їх проминала, але згадала, як там відчиняли двері копняками й прискорила ходу. Ресторан може бути для них надійнішою схованкою – двері там, безперечно, замикаються, а всередині має бути більше кімнат, офісів та складів із надійнішими замками, схованок і клозетів, там, певно, є стільці, або столи, або важкі ящики, якими можна підперти двері. Ця думка була швидкою і спокусливою, і вона побігла під затінок стріхи й натиснула на скляні двері, але вони не ворухнулися, а всередині було зовсім темно.
ВІДЧИНЕНО, – оголошувала одна табличка.
ВІДЬМАЦЬКИЙ БУЛЬЙОН, – повідомляла друга. – ДЛЯ ГОДІВЛІ ПРИВИДІВ.
Джоан обкрутилася й знову побігла, а руки Лінкольна міцно вчепилися їй у шию, що трохи допомагало зняти трохи його ваги з її рук, але вона геть виснажилась і втратила рівновагу, мало не вдарившись об бетонну колону.
Вона помітила гучномовець у себе над головою. Музика долинала з нього. Невидимець / Спить у твоєму ліжку. / Кого ти покличеш? / Тих, хто полює на привидів.
Вона поточилася, виходячи з павільйону, геть від гучномовців, назад у дедалі слабше сонячне світло. Слон зі своїм елегантним хоботом зник, а як може зникнути щось таке велике? І вона шепоче Усе гаразд Лінкольнові на вухо, знову й знову прискорюючи ходу, хоч і не знає, куди їй іти. Це ніщо супроти її регулярного ритму, коли вона бігає навколишніми вулицями. Вона погано підготовлена. Вона подумала про свого брата під час його тренування у війську: як то було накинути на себе тридцятифунтовий