У прочинені двері кухні зазирнули дві жінки середнього віку у святкових вбраннях, але без капелюшків. Коли Фікс поглянув у їхній бік, вони дружно замахали йому руками.
– Бар іще відчинено? – запитала та, що була меншою на зріст. Вона намагалася зберігати серйозний вираз обличчя, але врешті не стрималась і розсміялася разом зі своєю подругою.
– Моя мати, – вказав Фікс на ту, що звернулася до них.
Потім вказав на іншу, дещо змарнілу білявку з веселим щирим обличчям:
– Оце – моя теща. А це – Ал Казенс.
Казенс вдруге витер руку і простяг її для вітання спочатку одній, а потім іншій.
– Я – Берт, – відрекомендувався він. – Що п’ють наші дами?
– Те, що у вас залишилося, – відповіла теща.
В її зовнішності багато що нагадувало дочку: те, як вона поводила плечем, довга тендітна шия. Час коїть із жінками справжній злочин.
Казенс узяв пляшку бурбону, яка стояла найближче до нього, і приготував їм два коктейлі.
– Чудова вечірка, – сказав він. – Як там гості, розважаються?
– Звичайно, вони й так занадто довго чекали, – відповіла мати Фікса, беручи коктейль.
– Ти – ненормальна, – сказала їй сваха з любов’ю у голосі.
– Я не ненормальна, – виправила її мати. – Я – обережна. Треба бути обережними.
– Чекали на що? – перепитав Казенс, передаючи другий коктейль.
– На хрестини, – відповів Фікс. – Вона хвилювалася, що дитина може померти нехрещеною.
– Твоя дитина хвора? – запитав він Фікса.
Батьки ростили Казенса у традиціях єпископальної церкви, але він не вірив. Наскільки йому було відомо, нехрещені немовлята в єпископальній церкві все одно потрапляли до раю.
– Зовсім ні, – відповів Фікс, – при доброму здоров’ї.
Мати Фікса стенула плечима.
– Як ти можеш знати це напевне? Ніхто не знає, що там в організмі у немовляти. Я похрестила тебе і твоїх братів іще до того, як вам виповнився місяць. Я добре знаю, що кажу. Цій дитині, – тут вона знову звернулася до Казенса, – вже майже рік. Навіть традиційне сімейне вбрання для хрестин було їй замале.
– Так ось у чому проблема, – промовив Фікс.
Його мати знову знизала плечима. Вона вже встигла випити увесь напій і тепер задумливо крутила в руці паперянку, немовби дивуючись, куди він міг подітися. У них знову закінчився лід, а без льоду уповільнити процес випивки не вдавалося. Казенс забрав у неї з рук паперянку і знову наповнив її.
– Хтось же наглядає за малою, – сказав Фікс матері, не питаючи в неї, а стверджуючи як факт.
– За ким? – перепитала вона.
– За малою.
Вона замислилася на мить, наполовину заплющивши очі й киваючи головою, але відповіла йому теща.
– Хтось, –