Пані Брінкман побила рекорд – їй поталанило тижнями переховувати стару таксу під зливальницею перед тим, як її знайшли. Певно, хтось настукав. Це ж треба було всім нам пережити війну і надалі зоставатися такими безсердечними, щоби виказати шолудивого песика! І замість того щоб підступного виказувача вимазати дьогтем і викачати у пір’ї, директорка відправила у притулок бідолашного малого паскудника! Там він протягнув два дні, жалібно скімлячи, а на третій із розбитим серцем відійшов на вічний спочинок. А що ж поробляє Товариство захисту тварин, особливо тоді, коли воно було нам украй потрібне?
Директорка повважала за краще, щоби пані Брінкман про останні події нічого не дізналася. Тож коли та, зрештою, таки спромоглася сісти на потрібний трамвай, який зупинявся біля притулку, виявилося, що її песик вже був на глибині шести футів під землею. Пані Брінкман запитала, чи можна ексгумувати собачку, щоби, коли проб’є її час, поховати її поруч з нею. Їй сказали, що «це проти правил».
Завтра я мушу йти до лікаря.
Вівторок, 8 січня
На дошці біля ліфта оголошення:
На третьому поверсі в акваріумі було знайдено певну кількість тістечкових крихт. Акваріумні рибки загинули внаслідок заковтування згаданого тістечка. Усіх, хто може пролити світло на цей випадок, люб’язно просимо якомога швидше повідомити завідувачці поверхом пані де Рос. За бажанням збережемо анонімність.
Я пішов на зустріч із пані де Рос об одинадцятій. Що за чудернацька іронія: називати таку пані на честь троянди! Та навіть ім’я «пані Жалка Кропива» було би для неї занадто почесним!
Мало би сенс, якби по-справжньому огидні люди були винятково люб’язними, так би мовити, задля компенсації, але в нашому випадку все навпаки – суцільна стіна в’їдливості.
Але продовжу.
Я сказав їй, що зможу надати певні пояснення про випадок з тістечком. Вона відразу ж нашорошила вуха. Я пояснив, що був змушений відмовитися від домашнього коржика пані Фісер, тому й залишив тарілку з ним на столі в кімнаті для зберігання продуктів на третьому поверсі, маючи беззаперечну впевненість, що хтось із пожильців оцінить гостинця від невідомого дарувальника. На превеликий жаль, я зрозумів, що, зрештою, тістечко якимось чином опинилося в акваріумі, а моя блакитна тарілка зникла.
Де Рос вислухала мене з неприхованою недовірою. Чому я сам не з’їв тістечко? Чому третій поверх? Чи може хтось підтвердити мою розповідь?
Я попросив її зберегти конфіденційність. Вона сказала, що поміркує, чи вдасться це зробити.
Найбільше її зацікавило, як пані Фісер могла самотужки спекти тістечко. Готувати чи випікати в