– Звісно, – усміхнувся він. – Я впевнений, що ти не це мала на увазі.
Кеті вирішила забути цю розмову, тому невимушено увійшла у воду і зупинилася на глибині. Вона пірнула, утворюючи на воді чисту витончену лінію. Рамон плив праворуч від неї, задаючи темп без надмірних зусиль. Вони пропливли майже двадцять кіл, перш ніж Кеті нарешті зупинилася. Вона бовталася на поверхні, спостерігаючи за тим, як Рамон проплив іще десять кіл, а тоді весело крикнула:
– Хвалько!
Спритно пірнувши, він зник з поля її зору. Кеті перелякано зойкнула, коли Рамон під водою обхопив її ноги і потягнув на дно. Коли вона нарешті спливла, хапаючи ротом повітря, її очі пекли від хлору.
– Це, – промовила Кеті суворим тоном з усмішкою, коли над водою з’явилася голова Рамона, – дитячі вибрики. Як і ось це!
Вона вдарила рукою по воді, і бризки полетіли в обличчя Рамона, а тоді швидко пірнула, щоб уникнути покарання. Вони сміялися, хлюпалися водою, плавали наввипередки і пірнали. Знесилена, важко дихаючи, Кеті вилізла з басейну, опустилася в крісло і простягнула Рамону рушник, який захопила для нього з дому.
– Ти грубувато граєш, – добродушно пробурчала Кеті, нахиливши голову, щоб витерти довге важке волосся.
Рамон, який теж важко дихав після їхніх змагань, повісив рушник на шию і тихо промовив, поклавши руки на стегна:
– Я буду з тобою таким ніжним, як ти захочеш.
У Кеті все обірвалося всередині, коли вона зрозуміла сенс його слів. Переконана в тому, що він говорив про ліжко, вона лягла на живіт у шезлонг і схилила голову на руки. Вона здригнулася, коли Рамон вилив лосьйон для засмаги їй на спину й опустився на коліна позаду. Кеті напружилася, коли руки Рамона почали повільно погладжувати її спину, ритмічно втираючи лосьйон у гладеньку шкіру.
– Можна я розстебну застібку?
– Навіть не думай про це! – попередила Кеті.
Коли його руки піднялися до плечей і пальці пройшлися по шиї, Кеті почала переривчасто дихати, і кожен сантиметр її тіла тремтів під руками Рамона.
– Кеті, я хвилюю тебе? – запитав він хрипким шепотом.
– Ти ж знаєш, що так, – наче з забуття, прошепотіла Кеті, не в змозі стримати себе. Вона почула його задоволений сміх і відвернулася. – А ще мене хвилює, що ти це робиш навмисне. І мене воно бентежить.
– Тоді я допоможу тобі розслабитися, – сказав він, піднімаючись із її шезлонга. Коли він пішов, Кеті намагалася не думати про те, що він збирається робити. Вона щільно заплющила очі від сліпучого післяполудневого сонця.
Час від часу до неї долинав глибокий голос Рамона, після якого було чутно жіночий сміх. Хтось із чоловіків щось кричав йому. «Він добре вписався в цю компанію. А чому б, власне, і ні! – суворо подумала Кеті. – Щоб завоювати популярність у протилежної статі, потрібно мати привабливе тіло, яке доповнюється вродливим обличчям, і якщо мова йде про чоловіків, то ще й престижну роботу». Кеті з допомогою своєї маленької