То був маленький квадратик батисту, дуже вишуканий. На кутику вишита монограма «Н».
– Жіноча хустинка, – сказав лікар. – Наш друг chef de train мав рацію. Тут замішана жінка.
– А як зручно вона залишила цю хустинку! – зауважив Пуаро. – Саме так, як буває в книжках чи у фільмах. А щоб полегшити нам життя, її позначено ініціалами.
– Яка удача! – вигукнув лікар.
– Справді? – спитав Пуаро.
Щось у його тоні здивувало лікаря.
Але перш ніж він наважився попросити пояснити, Пуаро знову різко нагнувся. Цього разу на його долоні був йоржик для чистки люльки.
– Може, це власність Ретчетта? – припустив лікар.
У кишені не було ні люльки, ні тютюну, ані кисета.
– Отже, це зачіпка.
– О, безсумнівно. І знову ж, упустили якнайзручніше. Зверніть увагу, цього разу зачіпка вказує на чоловіка! Не можна поскаржитися на відсутність зачіпок у цій справі. Таких зачіпок аж надлишок. До речі, що ви зробили зі знаряддям убивства?
– Я не знайшов його. Убивця, напевно, прихопив із собою.
– Цікаво, чому, – замислився Пуаро.
– Ах! – Лікар обережно оглядав вміст кишень піжамної сорочки покійника. – Цього я не помітив, – сказав він. – Я розстебнув сорочку й відразу ж відгорнув назад.
З нагрудної кишені він витягнув золотий годинник. Корпус був сильно погнутий, а стрілки вказували на чверть по першій.
– Бачите?! – палко викрикнув доктор Константін. – У нас є час вбивства. Це збігається з моїми розрахунками. Я ж казав, що це було зроблено між північчю та другою ранку, імовірно, близько першої, хоча важко бути абсолютно впевненим у такій ситуації. Eh bien, ось і підтвердження. Чверть на другу. Час вчинення злочину.
– Так, це можливо. Звичайно, це можливо.
Лікар зацікавлено глянув на нього.
– Вибачте, мсьє Пуаро, але я не зовсім розумію вас.
– Я й сам не розумію, – сказав Пуаро. – Я абсолютно нічого не розумію, і, як ви помітили, це мене непокоїть.
Він зітхнув і схилився над невеличким столиком, розглядаючи обвуглений клаптик паперу. Він пробурмотів собі під ніс:
– А тепер мені потрібна старомодна коробка для дамських капелюшків.
Доктор Константін не знав, як розуміти це дивне прохання. У всякому разі, Пуаро не дав йому часу запитати. Відчинивши двері в коридор, він покликав провідника.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.