– Я хотіла б з нею познайомитися.
– Ну, може, ще бойскаути чогось мене навчили, – всміхнувся я.
– Ти що ж, і бойскаутом був?
– Був. Це чи не єдине, що дозволяло мені на якийсь час позбутися батька – він подумав, що там мене зможуть навчити чогось, чого він не може. Тож він і возив мене на всілякі заходи.
– Ну й що, до якого рівня ти доріс?
Я стенув плечима.
Її така відповідь не влаштувала.
– Ну давай, зізнавайся. Ти ж, мабуть, якийсь там Яструб, чи Скопа, чи…
– Та щось таке.
– Ну скажи!
– Орел.
– Ага, Орел. Чудово. Скаут-Орел!
Думаю, ті балачки допомагали їй подолати біль.
– Ну що ж, тепер маємо змогу перевірити, чи дійсно ти заслужив ті значки.
– Ага, – я увімкнув GPS, і той блимнув лампочкою. Ешлі уважно глянула на прилад.
– А що, за роботу з електронікою теж давали значки?
Я постукав по корпусу.
– Та, гадаю, він просто замерз. Слухай, а поклади його собі в мішок, будь ласка. Може, зігріється та ще трохи попрацює.
Вона відсунула краєчок, і я обережно поклав прилад їй коло коліна.
– Електронні прилади не люблять мороз – він зле впливає на мікросхеми. Та іноді їх ще можна відігріти.
– Вінс – мій наречений – анічогісінько про це все не знає. Якби він був у цьому літаку, то шукав би найближчий «Старбакс» і лаявся б, що мобільник не ловить. Господи, усе б віддала за чашку кави.
– Ну, усе віддавати не треба…
– Та ти що! У тебе є кава?!
– Мабуть, у мене крім бігу та гір є ще й третя пристрасть – кава. І не конче у такій послідовності.
– Даю тисячу доларів за чашку.
Я щиро переконаний, що після компаса на друге місце у рейтингу туристичних винаходів заслуговує джет-бойл. А може, навіть і на перше. Хоча пуховий спальник також може з ним позмагатися. Я напхав у чашу снігу та клацнув пальником. Поки розтавав сніг, я заходився шукати пакунок із кавою. На жаль, лишилося небагато – на кілька днів, якщо розтягти задоволення.
– Бен Пейн… Це ж просто диво! Ти приймаєш кредитки? – Ешлі справді зраділа, побачивши той пакунок.
– А ти дійсно поціновувачка. Це ж треба – вельми скрутна ситуація, а ми насолоджуємося такими дрібницями.
Колись за кілька доларів я придбав невеличкий аксесуар, за допомогою якого чаша джет-бойла перетворюється на френч-прес[22] – він покращив не одну сотню ранків. Вода швидко закипіла, і я обережно