Рибалки. Чiґозі Обіома

батькам часто доводилося пояснювати вирази з прихованим значенням, тому що іноді ми розуміли їх буквально, але вони вчилися розмовляти саме так, бо саме таку структуру має наша мова – іґбо. Хоч в ній існує й буквальний відповідник попереджувальній фразі «стережися», вони казали «Jiri eze gi ghuo onu gi onu – Порахуй зуби язиком». Розпікаючи якось Обембе за провину, батько вибухнув реготом, коли побачив, що Обембе водить язиком по периметру рота – щоки набугрилися, а підборіддям потекла слина, поки він намагався провести стоматологічний перепис населення. І тому наші батьки, коли сердилися, найчастіше вдавалися до англійської, бо, розгнівавшись, вони не хотіли пояснювати сказане. Але навіть англійською батько часто зловживав як мудрованими вокабулами, так і англійськими ідіомами. Якось Ікенна розповів нам, що коли був дитиною, ще до того, як я народився, батько серйозним тоном сказав йому «взяти час на роздуми», і він, послухавшись, виліз на обідній стіл і зняв настінного годинника з гачка.

      – Я зрозумів, сер, – сказав Ікенна.

      – Тож ви виправилися, – сказав батько.

      Ікенна кивнув, і батько – подібної миті я не пам’ятав – попросив його пообіцяти. Я бачив, що це здивувало навіть Ікенну, бо батько вимагав від своїх дітей коритися своїм словам – він ніколи не просив взаємної згоди чи обіцянки. Коли Ікенна сказав «я обіцяю», батько розвернувся й вийшов на вулицю, а ми вибігли за ним і дивилися, як його машина їде геть запилюженою дорогою, і нам було сумно від того, що він знову поїхав від нас.

      4 Пітон

      Ікенна був пітоном.

      Дикою змією, що виросла у страхітливе гадище, живучи на деревах, у царинах, що вище решти змій. Ікенна перетворився на пітона після шмагання. Воно змінило його. Ікенна, якого я знав, став іншим: моторним і запальним хлопцем, який увесь час неспокійно рухався. Це перетворення почалося значно раніше, воно йшло поступово, внутрішньо й задовго до шмагання. Але саме після покарання вперше проступили назовні його прояви, спонукаючи його до таких вчинків, на які ми й не думали, що він спроможний, – і першим з них було бажання скривдити дорослого.

      Десь через півгодини після того як батько поїхав до Йоли, щойно мати пішла до церкви з нашими молодшими, Ікенна зібрав нас із Боджею й Обембе у своїй кімнаті й оголосив, що ми мусимо покарати Ію Іябо – жінку, що нас виказала. Ніхто з нас не пішов того дня до церкви, посилаючись на те, що нездужаємо після шмагання. Ми всі посідали на ліжко і слухали.

      – Я маю увігнати в неї зуби, і ви мусите мені допомогти, бо все сталося через вас, – сказав він. – Якби ви мене послухали, вона не мала б чого розповідати, і батько б мене так сильно не побив. От подивіться, подивіться…

      Він розвернувся й опустив шорти. Обембе миттю заплющив очі, а я побачив червоні смуги на пухких половинках сідниць. Вони були наче смуги на спині Ісуса з Назарета – одні довгі, інші короткі, деякі перетиналися, утворюючи червоний X, а деякі йшли окремо від решти, як лінії на долоні якоїсь людини з нещасливою долею.

      – От до чого ви з тією ідіоткою мене призвели. Тому ви всі мусите придумати, як нам її покарати, – Ікенна клацнув пальцями. –