«У Таро масть для жіночої божественності – це пентакль», – подумав він.
Вони дійшли до пожежних сходів, і Софі обережно відчинила двері й повела Ленґдона підсвіченими сходинками вниз до підвального поверху, весь час пришвидшуючи крок.
– Ваш дідусь, – говорив Ленґдон, намагаючись не відставати від неї, – коли розповідав вам про пентаграму, часом не згадував про поклоніння богині й обурення католицької церкви з цього приводу?
Софі похитала головою:
– Мене більше цікавив математичний аспект: Золотий перетин – фі, числа Фібоначчі й таке інше.
Ленґдон був здивований:
– Ваш дідусь розповідав вам про число фі?
– Звичайно! Золотий перетин! – раптом на її обличчі відбилося зніяковіння. – Він часто жартував, що я також наполовину богиня… через ті літери, з яких складається моє ім’я.
Ленґдон на якусь мить замислився, а потім протягнув:
– С-о-фі!
Усе ще йдучи вниз, Ленґдон замислився про число фі. Він починав розуміти, що коди Соньєра були ще краще узгоджені між собою, ніж йому здавалося спочатку.
Да Вінчі… Числа Фібоначчі… Пентаграма …
Неймовірно, але всі ці речі були поєднані однією концепцією, такою основоположною для історії мистецтва, що Ленґдон присвячував їй кілька лекцій свого курсу.
Фі. 1.618.
Ленґдон упіймав себе на тому, що знову думає про курс «Символізм мистецтва», який він читав у Гарварді.
– Хто може сказати, яке число написано на дошці? – спитав він в аудиторії.
Підняв руку студент-математик.
– Це число фі.
– Дуже добре, Стетнере, – сказав Ленґдон. – Отже, фі, – зустрічайте.
– Але не плутати його з числом пі, – додав Стетнер.
– Число фі, – продовжував Ленґдон, – одна ціла шістсот вісімнадцять тисячних, є дуже важливим у мистецтві. Його вважають найкрасивішим числом Всесвіту.
Ленґдон, вивівши зображення на екран, розповідав, що число фі взято з послідовності Фібоначчі та що пропорції рослин, тварин і навіть людей з незбагненною точністю відповідають відношенню фі до одиниці.
– Фі присутнє в природі повсюдно, – сказав Ленґдон, вимикаючи світло, – тож у давнину дійшли висновку, що цьому числу Творець Всесвіту відвів особливу роль, і дали йому назву Золота пропорція, Золотий перетин.
– Зачекайте, – заперечила студентка в першому ряду, – я ніколи не бачила золотого перетину в біології.
– Справді? – усміхнувся Ленґдон. – А чи вивчали ви співвідношення жіночого й чоловічого у бджолиному вулику?
– Звичайно! Самиць завжди більше, ніж самців.
– Правильно! А чи відомо вам, що коли поділити число самиць-бджіл на число самців у будь-якому вулику світу, завжди отримаємо те саме число? Фі.
Далі Ленґдон спроектував зображення спіральної черепашки.
– Впізнаєте?
– Це