– Що значить не відповідає? Ви ж телефонуєте на мобільний? Я знаю, він при ній.
– Може, в неї сіла батарейка. Або не чує дзвінка. А що хотіли в дешифрувальному? – насмілився спитати лейтенант.
Фаш обернувся.
– Сказати, що вони не знайшли ніяких посилань щодо драконового диявола і кульгавих святих. А також вони хотіли сказати нам, що ідентифікували прогресію Фібоначчі, але підозрюють, що тут у неї не вкладено ніякого особливого змісту.
– Але ж вони вже послали до нас агента Неве, щоб вона нам це повідомила, – здивувався Колле.
Фаш похитав головою.
– Вони не посилали агента Неве.
– Що?
– Як каже завідувач, він викликав увесь відділ прийти і глянути на зображення, які я йому надіслав, і коли прийшла агент Неве, вона кинула погляд на фотографії Соньєра і на код та пішла з офісу, не сказавши ні слова. Завідувач сказав, що його не здивувала її поведінка, бо, певна річ, вона була засмучена.
– Засмучена? Чого б це?
Фаш помовчав хвилину.
– Я не знав цього і, здається, завідувач відділу так само, поки один співробітник не повідомив йому, що Софі Неве є, очевидно, онукою Жака Соньєра.
Вони не встигли обміркувати цієї новини, бо в темряві порожнього музею заревів сигнал тривоги.
– Велика галерея, – закричав один із агентів, – чоловічий туалет!
Розбито вікно в чоловічому туалеті?
Фаш підбіг до Колле.
– Де Ленґдон?
– Усе ще в туалеті, – Колле вказав на миготіння червоної цятки на екрані його ноутбука, – але ж, Боже мій! – вигукнув він, втупившись очима в екран. – Розбите вікно в чоловічому туалеті? Ленґдон іде до підвіконня!
Фаш зірвався з місця. Вихопивши револьвера з кобури, капітан вилетів з кабінету.
Колле бачив на екрані, що мерехтлива точка дісталася до підвіконня, а потім вчинила щось абсолютно неочікуване. Точка опинилася за межами будівлі.
– Ісусе! – він звівся на ноги. Порухавши мишкою, Колле відкалібрував програму стеження. Збільшивши масштаб, він міг бачити точне розташування сигналу.
Той завмер у центрі майдану Каррузель. І більше не рухався.
Ленґдон вистрибнув!
Радіоповідомлення для Фаша перекрикувало сигнали тривоги.
– Він вистрибнув! – закричав Колле. – Сигнал свідчить, що він на площі Каррузель!
Фаш чув ці слова, але вони не мали для нього сенсу. Він усе біг. Цей коридор, здається, ніколи не закінчиться. Пробігаючи біля тіла Соньєра, він побачив нарешті вогники перегородки в самому кінці крила Денон.
– Зачекайте, – по радіо до нього знову долинув голос Колле, – він рухається! Боже мій, він живий! Ленґдон рухається!.. Він прямує по Каррузель! Зачекайте!.. Він набирає швидкість. Рухається занадто швидко!
Добігши до перегородки, Фаш проповз під нею і вбіг до туалету.
Тепер звук сирен зовсім перекрикував радіотелефон:
– Він має бути в машині! Я гадаю, він у машині! Я не можу…
Слова Колле розчинилися