Багряний рейд. Андрій Кокотюха

довіра до східняків усе ж є і вони не вважаються зрадниками?

      – Питання найскладніше. Є рішення й щодо цього. Зокрема – щодо вашої групи.

      Ззовні шарпонули й прочинили важкі двері.

      – Дозвольте, друже Андрусь?

      Знайомий голос.

      А бодай його!

      Коломієць повернувся, зустрівся поглядом з Дунаєм – той саме звикав до тьмяного освітлення.

      – Заходь, друже Дунаю, – кивнув голомозий референт. – Ось вам наочна відповідь, друже Східняк.

      – Відповідь?

      Максим усе зрозумів, та мав хоч якось реагувати.

      – Дунай буде з вами. Керуєте боївкою ви, але рішення узгоджуєте з ним. Таке страхування. Нема ради, маємо війну.

      Частина друга

      Бойова група

      (20 вересня – 12 жовтня 1944 року)

      Перед українським народом з моментом нової окупації України більшовиками стало питання: або добровільно скоритися окупантові і віддати йому на поталу всі завоювання українського самостійницького руху, поховати добровільно ідею Самостійної України, або всіма силами і до останнього чоловіка боронити себе, боронити славу самостійницької України, боронити національно-визвольний рух. Десятки тисяч найкращих українців пішли в УПА, пішли в підпілля.

Зі звернення Петра Федуна (Полтави), видання «На допомогу пропагандистам», 1944 рік

      У селі Баришівка Київської області було викрито й ліквідовано організацію українських націоналістів бандерівського напряму. Керівники неодноразово влаштовували збіговиська націоналістів, обробляли в націоналістичному дусі молодь, читали й розповсюджували листівки й літературу націоналістичного характеру.

З доповідної записки начальника УНКДБ по Київській області М. Бондаренка наркому держбезпеки УРСР С. Савченку, березень 1944 року