Нагорі сходів, що вели з пляжу на терасу, зіперта на скульптуру химери, що, вишкірившись, сиділа навпочіпки, стояла Німуе.[16]
Володарка Озера.
Була вона худорлявою й низькою, зростом не більше п’яти футів. Кондвірамурс чула про те, що замолоду звали її Ліктик, а тепер знала, що прізвисько те було точним. Але була вона також і впевненою, що принаймні з півстоліття ніхто вже не наважувався називати так малу чародійку.
– Я Кондвірамурс Тілли, – відрекомендувалася вона з уклоном, трохи стурбовано й усе ще з туфельками в руках. – Я рада, що можу бути гостем на твоєму острові, Володарко Озера.
– Німуе, – спокійно виправила її мала магічка. – Німуе, не більше. Титул й еполети можемо й не згадувати, панно Тілли.
– Тоді я – Кондвірамурс. Кондвірамурс, нічого більше.
– Тож, Кондвірамурс, порозмовляємо за сніданком. Мені здається, що ти зголодніла.
– Не заперечуватиму.
На сніданок були білий сир, зелена цибуля, яйця, молоко й житній хліб, які подали дві молоденькі тихенькі служниці, які пахли крохмалем. Кондвірамурс їла, відчуваючи на собі погляд маленької чародійки.
– Вежа, – повільно говорила Німуе, слідкуючи за кожним її рухом і чи не за кожним шматком, покладеним до рота, – має шість поверхів, з яких один – під землею. Твоя кімната міститься на другому надземному, є там усі потрібні для життя зручності. Партер, як бачиш, то частина господарча, також тут розташовані помешкання для слуг. Підземелля, як і перший та третій поверхи, то лабораторія, бібліотека й галерея. До всіх поверхів і приміщень, що там наявні, ти маєш право входити й необмежений доступ, можеш використовувати їх й усе, що там міститься, коли забажаєш і так, як забажаєш.
– Я зрозуміла. Дякую.
– На двох найвищих поверхах розташовано мої приватні кімнати й мою приватну майстерню. То абсолютно приватні приміщення. Щоб уникнути непорозумінь, я дуже чутлива до таких справ.
– Я то шануватиму.
Німуе повернула голову до вікна, у яке видно було Буркітливого Пана Весляра, який упорався вже з багажем Кондвірамурс, а тепер вантажив на човен вудилища, мотовила, підсаки, сітки та інше риболовецьке спорядження.
– Я трохи старомодна, – продовжувала магічка, – але окремими речами звикла користатися винятково сама. Щіточкою для зубів, наприклад. Приватними кімнатами, бібліотекою, туалетом. І Королем-Рибалкою.[17] Прошу, не намагайся скористатися Королем-Рибалкою.
Кондвірамурс ледь не похлинулася молоком. Обличчя Німуе нічого не виражало.
– А якщо… – продовжила вона раніше, ніж дівчина повернула собі можливість говорити. – Якщо він спробує скористатися тобою, відмов.
Кондвірамурс, проковтнувши нарешті, швидко кивнула, втримавшись від будь-якого коментаря. Хоча ледь стрималася, аби не бовкнути, що не полюбляє