– А часник? – питали дами.
– Часник також є результативним, – визнавав Регіс, – але проблемний у товаристві, бо ж страшенно смердить.
На галереї тихенько награвала на волинках і флейтах капела; акробати, жонглери й пожирателі вогню похвалялися своїм мистецтвом. Блазень намагався смішити, але де там йому було до Ангулеми. Потім з’явився поводир із ведмедем, а ведмідь до загальної втіхи наклав на підлогу купу. Ангулема посмутніла й пригасла: з чимось таким непросто було конкурувати.
Гостроноса княгиня раптом розлютилася, і за якесь необачне слово якийсь із баронів випав із милості й під ескортом попрямував у вежу. Мало хто, окрім безпосередньо в те втягнених, перейнявся тією справою.
– Так уже швидко ти звідси не виїдеш, маловірний, – відізвалася Фрінгілла Віго, погойдуючи келихом. – Хоча ти охоче виїхав би саме зараз, нічого не вийде.
– Не читай, прошу, у моїх думках.
– Перепрошую. Були вони настільки сильні, що я відчитала все мимоволі.
– Ти сама не знаєш, скільки разів я вже те чув.
– Ти не знаєш, а я знаю. Прошу, з’їж артишоків, вони здорова їжа й добре впливають на серце. Серце – це важливий для чоловіка орган. Другий за чергою, якщо говорити про важливість.
– А я думав, що найважливіше – це клас і шаленство.
– Властивості духу повинні йти в парі з можливостями тіла. Це дає досконалість.
– Ніхто не досконалий.
– Це аж ніяк не аргумент. Треба старатися. Знаєш що? Хіба попрошу тих рябчиків.
Вона розпатрала пташку на тарілці так швидко й різко, що відьмак аж здригнувся.
– Не виїжджай звідси так швидко, – сказала. – По-перше, ти аж ніяк не мусиш. Нічого тобі не загрожує…
– Нічогісінько, і справді, – не витримав він, перебиваючи її. – Нільфгардці перелякаються різкої ноти, підготованої канцелярією княгині. А якби навіть вони й ризикнули, проженуть їх звідси мандрівні рицарі, які мають пов’язки на очах і приносять клятви на чаплі.
– Нічого тобі не загрожує, – повторила вона, не звертаючи уваги на сарказм. – Туссан усюди вважають князівством із байки, смішним і нереальним, до того ж завдяки головному продукту експорту ще й таким, що перебуває в постійному сп’янінні й незмінних бахусових радощах. Як таке, воно ніким не сприймається серйозно, але має привілеї. Урешті-решт, постачає князівство вина, а без вина життя, як усюди відомо, немає. Тому в Туссані не діють нічиї агенти, шпигуни чи таємні служби. І не треба армії – досить і мандрівних рицарів із зав’язаним оком. Ніхто не атакує Туссан. З виразу твого обличчя я бачу, що не до кінця вдалося мені тебе переконати?
– Не до самого.
– А шкода, – Фрінгілла примружилася. – Я люблю доводити все до кінця. Не виношу недовершеного чи половинчатого. Як і недоговореного. А тому договорюю: Фулько Артевельде, префект з Рідбруна, думає, що ти мертвий, ті, що втекли, донесли, що друїдки спалили вас живцем.