6
Назви країн тут є вигаданими, хоча в деяких регіональних варіантах цієї казки замість них згадано справжні країни. Так в одній оповідці Франкенбург – це Іспанія, в іншій Ґалатія – Персія; хай там як, сюжет казки залишається незмінним. (Прим. Міларда Нулінґза.)
7
Колись на дивацькому чорному ринку можна було розжитися надзвичайно ядучою рідиною. Пляшечки було загорнуто в зміїну шкіру, а те, що плескалося всередині, могло пропалити метал. Ту рідину прозвали «Слиною принцеси» – поза всіляким сумнівом, на честь цієї казки. Після низки нещасних випадків, що супроводжували неправильне використання субстанції, влада світу дивних заборонила її виробництво. Нині пляшечки зі «Слиною принцеси» – рідкісний колекційний екземпляр. (Прим. Міларда Нулінґза.)
8
Рада важливих дивних, до якої входили самі чоловіки, існувала задовго до того, як виникла Рада імбрин. Складалася вона з дюжини товариських радників, які зустрічалися двічі на рік, щоб писати й ухвалювати закони, яких повинні були дотримуватися дивні, і стосувалися ті закони здебільшого розв’язання конфліктів (дуелі були дозволені), обставин, за яких дивним було дозволено вдаватися до своїх здібностей у присутності звичайних (коли їх це влаштовувало), та незліченної кількості покарань за порушення правил (від шмагання язика до вигнання). (Прим. Міларда Нулінґза.)