– Ой, сестро, вибачте, це була моя провина! – пискнула вона.
Блідо-блакитні очі перемістилися з Боба на Меґґі й, здавалося, пронизали її наскрізь і зазирнули в самісіньку глибину її душі. А Меґґі стояла, витріщившись на черницю безневинно-щиро, і не усвідомлювала, що порушила перше правило поведінки в смертельному двобої між вчителями та учнями, що тривав із незапам’ятних часів: мовчи, доки тебе не спитають. Боб швидко хвицнув її ногою по нозі, й дівчинка ошелешено поглянула на брата.
– А чому це була ваша провина? – спитала черниця холодним та зловісним тоном, який Меґґі ще ніколи не доводилося чути.
– Ну, за столом я виблювала, і все протекло мені на підштаники, тому мамі довелося мити мене і перевдягати, тому ми всі й спізнилися, – безхитрісно пояснила Меґґі.
Обличчя сестри Аґати не змінило виразу, але її рот стиснувся тугою пружиною, а кінчик палиці опустився на пару дюймів.
– А це хто така? – різко спитала вона Боба, так, наче предметом її цікавості був недосліджений і вкрай небезпечний вид комах.
– Не гнівайтеся, сестро, це моя сестра Меґан.
– Тоді, Роберте, вам доведеться пояснити їй, що є певні речі, про які серед нас не говорять, якщо ми є істинними панами та панянками. За жодних обставин не згадуємо ми назву того чи іншого предмета нашої спідньої білизни, про що діти з пристойних родин знають змалечку. Виставте руки, усі без винятку.
– Але ж, сестро, то була моя провина! – верескнула Меґґі, простягаючи руки долонями догори, бо вже сотні разів бачила, як брати мовчки робили цей жест вдома.
– Мовчати! – прошипіла сестра Аґата. – Мені байдуже, хто з вас відповідальний. Ви спізнилися всі, тому я мушу покарати вас усіх. Шість ударів, – виголосила вона вирок монотонним голосом, у якому чулося задоволення.
Меґґі перелякано витріщилася на руки Боба: довга палиця зі свистом опустилася, так швидко, що дівчинка ледь встигла її побачити, і з хруском вдарила по центру братової долоні, де плоть була м’яка та ніжна. На шкірі відразу ж вискочив червоно-синій набряк; наступний удар прийшовся по з’єднанню пальців та долоні – ще вразливішому місцю, а останній – по кінчиках пальців, які мозок людини наділив найбільшою після губ чутливістю. Сестра Аґата цілилася бездоганно влучно. Наступні три удари впали на другу Бобову руку, а потім черниця перевела увагу на Джека, який стояв наступним у шерензі. Боб пополотнів, але жодного разу не скрикнув і не поворухнувся, так само поводилися і його брати, коли підійшла їхня черга; навіть тихий тендітний Стю – і той тримався гідно.
Меґґі простежила очима за злетом палиці й мимовільно заплющила їх, щоб не бачити, як та опуститься. Однак біль, наче вибух, спопеляв та розривав її плоть, він проникнув аж до кісток. Не встигли кольки від болю розійтися передпліччям, як впав другий удар, і поки завданий ним біль добігав плеча, третій удар по кінчиках пальців проскреготів тим самим шляхом і, здавалося, обпік серце. Меґґі впилася зубами в нижню губу і зціпила зуби, надто