Залоскочу затовчу
Нарегочусь досхочу
Потім здам його я Бушу
Нагородить він ібушу…
…Говорив до баби дід
Ну й дурна ти дам одвіт
Ти лиш в дзеркало поглянь
А вже потім тарабань
Я чого од тебе схуд
Бо ти баба-с грахопуд
Тебе Путіну я здам
Не поможе вже Саддам
Як замочить у сортірі
То ти зробиш харакірі
Він тебе отямить суку
І твою дурну базуку
Він не кида слів на вітер
Він тобі обріже й клітор…
Наша мати
Чи Галицька вона, а чи Луганська?
Донецька, може?! Слобожанська теж!
Чи Київська – Сарматська і Поганська
Повстала з дна і клекоту пожеж?
В лісах Волинських, в схронах Тернопілля
Ось так сказала: вийди і бери
З Дністра й Нічлави потойбічне зілля
І напувай охлялі прапори!
Дивись на зорі – не здавайся зморі.
Де клекіт мук, там і любов до дна.
Молись на Матір. В неї очі хворі.
Вона сидить самотня край вікна.
І дожидає, дожидає зміни
Крізь кляту кукурудзяну судьбу
І дожидає тої України…
Десь Син пішов. На хрест? Чи на ганьбу?!
Десь Син пішов. Вона чекає Сина.
Крізь сторч століть – все та ж самотина,
Їй вибирає очі хуртовина
У кожній хаті з кожного вікна…
«Іменини у брата чи дата…»
Пам’яті брата Андрея
Іменини у брата чи дата
Але брат було їде до брата
Чи зненацька вигулькне літом
Брат не вміє їздити ліфтом
Візьми кнопку мені натисни
Краще б таке було восени
А то літом така запарка
В тебе шо ото іномарка
А я краще люблю підводою
Бо коли дорожиш свободою
Топай брат як Сковорода
Але то вже твоя біда
Він писав мені хлопчику з фронту
Та не міг позбутись афронту
Уже в літні і старші літа
Супротивився неспроста
Дав би я вам обом з Петром
Слухаєш все шо отам за бугром
Хай згорить він Будь він не ладен
Як зрадів би що є Бен Ладен
Вас за яйця повісять китайці
А я буду собі на тарадайці
Провірять як іде культиватор
Ех пропав у мені губернатор
А мати казала Чуй ти мене чи не чуй
А з ним в одній комнаті не ночуй
Чув ти мені оце чи не чув
А то не зварю я тобі борщу…
Що ті види лихі зненавиди
Вже на жодну з дурних твоїх дат
Не приїде вже не приїде
Не приїде вже брат…
В’ячеславу Чорноволу
Вячеславе, ти прийшов до мене колосом —
Колоском із поля Чорновола,
Хлібом ти сказав, пшеничним голосом:
«В вас ще й досі чорна своєволя…»
Чорне поле, мов шиття по-чорному
Щойно лиш зерном твоїм