Україна в час песій
Незалежна і гола
Без зарплат і без пенсій
І без Чорновола
Сирота сиротою
Із комуни в буржуї
Весняною сльотою
Суверенно бомжує
Не кради!
Одне золоте крило (позолочене, дерев’яне!)
Викрав мені Параджанов
З реквізиту на кіностудії,
Бо знав з моїх віршів
Лише «Крила» та «Соняшник»…
Безкрилого янгола дерев’яного
Роботи Пінзеля з Бучача
Алла Горська та Панас Заливаха
Трохи згодом доправили —
На день янгола, безперечно…
До сих пір неспроможний
Доточити крила до янгола:
Крила у мене не ангельські,
А янгол у мене безкрилий…
Кончений ідіот
Бабуся дідуся розхвалює
Де тільки може,
Де треба і де не треба:
Дідусь наш, дідусь!
П’ятилітній Іванчик
Золотий наш комп’ютер
Зауважує іронічно:
– А я думав, бабусю,
Що він кончений ідіот!
Бабуся руками розводить
Дідусь ствердно киває:
– Кончений, бо із Кончі.
А що ідіот, трохи є від поета,
А трохи від депутата,
Може, і вийде кончений…
Українська позиція
Серед поля серед городу
Стоїмо раком
Вічна поза мого народу
Солярним знаком
Баби на буряках
Наставили гармати
В дитячих роках
Серед них моя мати
Тепер молодиці
Штурмують Європу
Гуртом поодинці
Шляхом сексостопу
Політики стали
У виграшну позу
Такі принципали
Стоять без наркозу
Під цим зодіаком
Не звестись ніяк
І я стою раком
Рак-неборак
«Народ був таки народ…»
Народ був таки народ,
А не чортові в рот…
Були на Дніпрі пороги,
Були у народу роги.
Кого злякає порогом,
До неба підкине рогом.
Пороги ті геть залили
І роги народу втопили.
Народ став безрогий, шутий.
Хто хоче, може узути.
Немає відпорності, лютості.
Звалашили яйця в людності.
Бугай ремиґає волом.
А вайло і буде вайлом…
«Юна Оленочко…»
Коли мої батьки одружувались, померла Ліля Брік. Вона, мабуть, одягла свою найліпшу сукню (якусь паризьку)…
Юна Оленочко!
Коли помирала Ліля Брік,
у неї був роман з Параджановим —
вона вирвала його з буцегарні
через Ельзу і Арагона…
Він на смерть її одягнув
в полотняну і часом вибілену,
у довгу гуцульську сорочку
(Пам’ятаєш, я зберіг її
з «Тіней забутих предків»).
Він