– Ти сама не своя вже давно – відтоді, як усе те з Віллом сталося.
– Та що ж мені зробити, щоб ти мені повірила? У мене є робота. Я ходжу на фізіотерапію, щоб привести в норму стегно. І я ходжу в групу підтримки, щоб привести в норму мізки. Тобі не здається, що в мене все нормально? – Мене вже слухали всі присутні. – До речі, ось що: Лілі там була. І вона бачила, як я впала. І це вона викликала мені швидку.
Уся моя родина витріщилася на мене.
– Це правда. Вона все бачила. Я не стрибала. Лілі, скажи моїй сестрі. Ти ж там була тоді, правда? Я ж вам казала, що чула жіночий голос. Я не божевільна. Вона все бачила. Я просто посковзнулася. Скажи, Лілі.
Лілі підвела очі від тарілки, пережовуючи їжу. Відтоді, як ми сіли за стіл, вона не переставала їсти.
– Ага. Вона абсолютно точно не намагалася покінчити з собою.
Мама з татом обмінялися поглядами, і мама непомітно перехрестилася та всміхнулася. Моя сестра підняла брови – найбільше вибачення, на яке я могла сподіватися. На мить я відчула радість.
– Ага. Вона просто кричала в небо. – Лілі ткнула вгору виделкою. – І була дуже-дуже сумною.
Запала коротка тиша.
– Ну, – почав батько. – Це… це…
– Це добре, – закінчила мама.
– Курча надзвичайно смачне. Можна мені ще шматочок? – попросила Лілі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.