Інші так само зовуться свеї.
Інші – урмани, аньгляне,
Інші – готи, – от так і ці [прозивалися русь].
І сказали русь, чудь, словени, кривичі і весь:
«Земля наша велика і багата,
А наряду нема в ній;
Ідіть княжити і володіти нами».
І зібралися три брати з родами своїми,
І взяли з собою всю русь,
І прийшли найперше до словінів,
І поставили город Ладогу,
І сів найстарший, Рюрик, в Ладозі,
А другий, Синеус, – на Біліозері,
А третій, Трувор, – в Ізборську.
І од тих варягів прозвалась земля Руською.
І як минуло два роки, помер Синеус
І брат його Трувор…
І прийняв Рюрик всю владу один;
І прийшов до Ільмера,
І поставив город над Волховом,
І назвав його Новгород,
І сів тут княжити,
І роздавав мужам своїм волості,
І город ставив, тому – Полтеск, тому Ростов, другому – Білоозеро.
І в тих городах варяги були нахідники,
А перші посельці в Новгороді – словени.
А в Полоцьку – кривичі, в Ростові – меряни, на Біліозері – весь, на Муромі – мурома,
І всіма ними володів Рюрик.
І було у нього двоє мужів не його племені,
Але бояри – Аскольд і Дір.
І відпросилися вони до Цареграда з родом своїм.
І пішли по Дніпру,
І, йдучи мимо, уздріли на горі город
І запитали кажучи: «Чий се город?»
І відповіли вони: «Було три брати, Кий, Щек, Хорив,
І поставили вони город цей,
І згинули. А ми роду їхнього, сидимо тут
І платимо данину козарам».
І осталися Аскольд і Дір в городі цьому,
І багато варягів зібрали
І почали володіти польською землею.
А Рюрик княжив у Новігороді».
Вже відзначили 1150-ліття Новгорода (офіційною датою заснування міста вважається 859-й рік). Як тільки місто не звалося за ці одинадцять з половиною століть: Старий город, Новий город, Новгород (до 1999-го року) потім урочисто-піднесено – Великий Новгород (його сьогоднішня офіційна назва). А ще ж була Новгородська республіка (ліквідована московським царем Іваном III в 1478 році), за незалежності місто врочисто і з великою повагою називалося (хоч шапку при цьому знімай та в пояс кланяйся): Господин Великий Новгород. (У скандинавських сагах це – Хольмгард.)
Сьогодні про Новгород пишуть, що це – місце покликання літописного Рюрика та зародження руської державності. Мабуть, так воно і є.
Край той здавна називали Новгородською землею, або ще – Новгородською Руссю. Особливістю Новгорода є те, що він завжди був і залишається розділеним на дві частини – Торгову і Софійську сторону, кордоном між якими є ріка Волхов.
Раніше це було не просто поділом географічного характеру, суперництво жителів Торгової і Софійської сторін нерідко призводило до сутичок на мосту через ріку. Середньовічне місто склалося на місці значно ранішніх поселень біля джерел Волхова та Ільменя.
У