Страшенно голосно і неймовірно близько. Джонатан Сафран Фоер

чоловік.

      – Йому щось потрібно?

      – Мені байдуже.

      – Але ж він ваш чоловік, і мені здається, йому щось потрібно.

      Вона знову розплакалася. Я підійшов до неї та поклав руку їй на плече, як це робив тато, коли я засмучувався. Я запитав її, що вона відчувала, бо так спитав би мене тато.

      – Тобі, мабуть, це здається незвичним, – сказала вона.

      – Мені багато речей здаються незвичними, – відповів я.

      – Скільки тобі років? – запитала вона.

      Я сказав, що мені дванадцять. Брехня номер п’ятдесят дев’ять. Я просто хотів здаватися достатньо дорослим для того, щоб вона могла мене полюбити.

      – Що дванадцятирічний хлопчик робить тут, стукаючи у двері незнайомцям?

      – Я намагаюся знайти потрібний замок. А вам скільки років?

      – Сорок вісім.

      – Хай йому грець, на вигляд ви значно молодша. Вона засміялася крізь сльози і відповіла:

      – Спасибі.