36
Колись Михай Лосич аж цілий семестр відвідував лекції з філософії, і це не минулося для його психіки даремно.
37
Обоє викладали в ґімназії, а у кожного з присутніх хтось там вчився – якщо не дочка чи син, то онуча або, принаймні, племінники. І кожному хотілося не так довідатися про успіхи чад, як на всяк випадок задобрити учителів.
38
Варіант завезеної переселенцями з України пісні «Дай ми, мила, дай ми». Співставлення ориґіналу та варіанту цього пісенного твору дає підстави зробити досить характерні висновки щодо наріжних особливостей двох національних стихій:
Дай ми, мила, дай ми
Хоч сім раз до рана,
Гей-гой, червленого вина
З білого погара.
Дай ми, мила, дай ми
Хоч сім раз до ночі,
Гей-гой, щоби наші діти
Мали чорні очі.
Дай ми, мила, дай ми,
Доки у м’я стоїть,
Гей-гой, та кінь вороненький
У твоїй стодолі.
Погаричок заспав,
Пляшечка ’го будить:
Гей-гой, вставай, погаричку,
Йди помежи люди…
Дай мені, шинкарко,
Вісім раз до ранку,
О’кей, кривавої мері
Промочить горлянку.
Дай мені, шинкарко,
Вісім раз до ночі,
О’кей, кривавої мері,
Щоб роззулись очі.
Дай мені, шинкарко,
Доки дна не видко,
О’кей, кривавої мері,
Щоб не було бридко.
Шинкарка заснула,
А мені не спиться:
О’кей, піду пошукаю,
Чим би похмелиться…
Не важко помітити, по-перше, що українці позбавлені зажерливості (порівняйте: «Хоч сім раз до рана» та «Вісім раз до ранку»). По-друге, більш вибагливі, сказати б аристократичніші, у виборі напоїв: червлене вино, безперечно, вказує на витонченість смаку, у той час як кривава мері є ніщо інше, як сумнівної якості сурогат (шмурдяк по-нашому). Третє (і найголовніше!): для українця вживання такого трунку, як червлене вино, є лише прелюдією до самовідданої ночі романтичного кохання, покликаного, до того ж, продовжити славний козацький рід (зверніть увагу на слова «Щоби наші діти мали чорні очі»!). У апологетів кривавої мері, навпаки, на думці лише пиятика, вони не відчувають не тільки потреби у коханні, а й навіть не мають потягу до примітивних статевих контактів. Коментувати тут, як ви і самі здогадуєтесь, нічого!
39
Тут можна було б ужити порівняння «як на собаці», але навіщо принижувати безневинних тваринок?
40
Зрештою, помітної різниці між комісаром і дияволом увіч не спостерігалося.
41
До речі, якщо справа стосувалася рядових каїруанців, інших слів, окрім «виродок» та �