ж пригодка була так собі, нічого особливого. Дівиці виявилися звичайнісінькими шльондрами, що невідомо з якої притики затесалися на вечірку «Дубового листя». Цілком ймовірно, що вони не дуже й розуміли, куди втрапили і що там відбувалося. Поки Болє Славич метушливо скеровував літературний процес у «правильне русло», одна з них солодко дрімала в куточку, а інша через кожні десять – п’ятнадцять хвилин вислизала на перекур до… чоловічої вбиральні. Там її і зацапали Сильва із Дане. Обміну кількома фразами цілком вистачило для з’ясування намірів сторін і зближення позицій. (Історичний тріалог у клозеті проходив приблизно у такому дусі: Сумуєте? – А шо? – Просто цікавимось. – А нашо? – Хіба обов’язково задля чогось? – А то нє? – А якщо у нас є пропозиція? – Яка? – А не образитесь? – З какої статі?..) Подальший перебіг подій навряд чи заслуговує на детальний виклад. Неважко здогадатися, що сюжет розгортався за випробуваними шаблонами примітивного бульварного романчика: ВУЛИЦЯ (запах тополиного листя і пасма туману на гілках дерев) – ДЕШЕВИЙ ГОТЕЛЬЧИК (старий будинок із облупленою місцями штукатуркою і давно не фарбованими дверима) – ХМІЛЬНА ВЕЧЕРЯ (закуска лишилася майже нечепаною, а за випивкою довелося двічі ганяти до буфету) – ЧИТАННЯ ВІРШІВ (дівиці намагалися удавати із себе цінительок поезії, а кавалери намагалися робити вигляд, що це їм вдається) – БАНАЛЬНЕ ПАРУВАННЯ… Жриці кохання, як на те, абсолютно нічим себе не проявили. Вони навіть не погодилися займатися «цим» в одній кімнаті. Відтак можемо висловити небезпідставне припущення, що більшість із оповідуваного одне одному Сильвою і Дане було, м’яко кажучи, лише виплодом неабиякої творчої фантазії.
7
Практично щоразу, заходячи до цього дворика, Леон Коузак мимоволі усміхався від згадки про назвисько «гільдія дворян», яким влучно і дошкульно хтось із дотепників сукупно охрестив і саме місце, і специфічний контингент, що тут постійно (а дехто й безвилазно) кучкується.
8
Приблизно $0,7.
9
1 пуствик = 1/100 кучмеро.
10
Тут: на халяву.
11
Я хочу володіти багатством, яке увібрало у себе все! (фр.)
12
Немає нічого важчого за намагання розпізнати стиглість кавуна і порядність жінки. (фр.)
13
Лайно (англ.), але в грубішій формі.
14
Лайно, яке лайно! (фр.)
15
Начхати! (фр.)
16
Охоче! (фр.)
17
Атож! (фр.)
18
Моя люба (фр.)
19
Я розумію (фр.)
20
Так? (фр.)
21
Несподіваний, без попередження візит, здебільшого небажаний (жарг.)
22
Якщо чесно, автора обломує витрачати час, зусилля і папір на опис зовнішності Янґ-Ола. Хоч нібито закони жанру того й вимагають, однак маю у своєму розпорядженні аргумент, що дає повне право зі спокійною совістю зневажити у цьому випадку усталені літературні канони. Передовсім візьмемо до уваги, що Янґ-Ол належав до племені
