Смарагд. Валентина Мастєрова. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Валентина Мастєрова
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Современная русская литература
Год издания: 2016
isbn: 978-617-12-0705-9, 978-617-12-0496-6, 978-617-12-0709-7, 978-617-12-0708-0, 978-617-12-0707-3, 978-617-12-0706-6
Скачать книгу
сивіти, схуд і щось змінилося в ньому. Здалося, немов у погляді додалося людяності. Але він помилився. Батько підійшов і несподівано вдарив його по обличчю. Дань аж хитнувся від того удару, а Григорій, мало зважаючи, де перебуває, закричав:

      – Як ти посмів! Тепер, сучий сину, на колінах будеш вимолювати прощення! А ні – начувайся. Пожалкуєш у мене, що на світ народився.

      – Я й так жалкую, – промовив Данило, тримаючись рукою за щоку. – Жалкую, що народився, жалкую, що живу, вчуся у цьому технікумі. Ти ж знаєш. Правда, знаєш? – говорив, ніби до чужого, оминаючи слово «тату».

      – Диви, воно щось іще й меле, – уїдливо проговорив Григорій. – Чужі діти за щастя мають вчитися, а йому завжди все не так. Придурок, ти ж два роки провчився. Де два – майже три. А тепер все коту під хвіст? Ні, не думай, що будеш робити, що хочеш, – посварився пальцем перед самим обличчям сина, – я тобі не дам. Де нам знайти Ольгу Павлівну? – повернувся до директора. – Бо цей гівнюк довго тут буде вигинатися…

      – Її кабінет неподалік, – директор технікуму дивився з досадою на батька з сином, які були надто чужими, щоб зрозуміти один одного. – Тільки вчитиметься він далі чи ні, – кивнув на Данила, – залежить тепер не лише від неї.

      – Я проситися не піду, – Данило відступив до дверей, ніби хотів вийти з кабінету.

      – Що? – підскочив до нього Григорій. Замахнувся, та Данило перехопив руку і, міцно тримаючи, якийсь час дивився йому в очі. Батько обм’як, смикнув руку й процідив крізь зуби: – Забирай свої бебехи, раз уже відучився. – І додав загрозливо: – Тепер поїдемо додому.

      – Я не поїду додому, – заперечив Данило. – Мені там нічого робити.

      – Поїдеш, – люто глянув на нього Григорій. – Не зуміла нога свиняча на столі лежати – лежи під столом. В армію весною підеш. Там тебе научать жити. А волочитися по світу я тобі не дам. Ти в мене ще заплачеш за цим технікумом.

      За всю дорогу вони не обізвалися один до одного й словом. Збоку здавалися випадковими попутниками. Тільки придивившись, можна було помітити схожість між цими двома.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примітки

      1

      Ґраст – кінь (циган.) – Тут і далі прим. автора, якщо не вказано інше.

      2

      Хлопче, дай поворожу.

      3

      Мені не треба ворожити – я все знаю.

      4

      Ти циганський хлопець?

      5

      Я – мужицький.

      6

      Ідемо з нами.

iVBORw0KGgoAAAANSUhEUgAAATQAAAB2CAYAAABGZm9MAAAYXUlEQVR42u1dzdWsqhKlMnBsJA7Jw0wcEYTB9IwQTMMo6Df5+i0PlyoKKNS2i7Vc95x7um1V2Oz622WMMe+bH9bUDc65HfJd+Pvvmvl+iP4+R9+Phz3xeTniWuPrHjLPckS+lzr//Hf/PvO5IHCv3ujQUbHwfwnQPmA0JxZdIABiZlzTmYA2GGP2xPWngGSJ7j0GZEec4/jn/fBd3/EegwKaDgU0G