Знову в Петербурзі… Повернувшись до Петербурга, Шевченко опиняється у вирі літературного і громадського життя, незрівнянно бурхливішого, ніж у 40-і роки. І його всі ждуть: українці столиці – як свого апостола; в ліберальних і демократичних літературно-мистецьких колах – як поета, що тяжко постраждав за слово правди; поляки, недавні засланці, – як побратима; молодь російських революційно-демократичних гуртків (молодше щодо Шевченка покоління – це не тільки 22-річний на той час Добролюбов, а й 30-річний Чернишевський, яких у радянські часи оголошувано мало не вчителями Шевченка!) – ця молодь сподівалася знайти в ньому свого союзника.
Українське громадське і літературне життя в Петербузі відчутно пожвавлюється наприкінці 50-х років. Тон йому задавали колишні кирило-мефодіївці – В. Білозерський, П. Куліш, М. Костомаров, навколо яких гуртувалися давні їхні симпатики і «неофіти» українства. Повернення Шевченка дало новий потужний стимул українському життю в Петербурзі, і мабуть, невипадково влітку 1858 року починає діяти в столиці імперії українська Громада. Члени Громади сходилися на свої зібрання у Ф. Черненка, П. Куліша, М. Костомарова, В. Білозерського, З. Недоборовського, отця Менчиця. За свою основну мету Громада ставила видавничу та освітницьку діяльність. За її дорученням у жовтні 1858 року П. Куліш звертається до Міністерства освіти з проханням про дозвіл на видання журналу «Хата» (повна назва: «Хата, южно-русский журнал словесности, истории, этнографии и сельского хозяйства»). Хоч журнал мав бути не політичний, Міністерство звернулося до Третього відділення і на підставі його відзиву відмовило Кулішеві. Тоді Громада надумала компенсувати брак журналу низкою альманахів: «Хата», «Левада», «Пасіка», «Гумно». Але й цей задум не вдався: вийшов, 1860 року, тільки один випуск альманаху «Хата». Пізніше Громаді вдалося добитися видання журналу «Основа», який на три роки (1860–1862), до свого закриття, став трибуною українського культурного життя і здобув визнання також і серед російської інтелігенції. Шевченко брав активну участь і в підготовці «Хати» та «Основи», і в усій діяльності Громади.
Київська та харківська Громади заходжуються коло організації недільних шкіл. Великою заслугою «Основи» (і особисто Куліша) було вдосконалення українського правопису, основні норми якого запанували в українській писемності (так звана «кулішівка»).
Українці в Петербурзі не були відокремлені від усього столичного життя. Літератори з-поміж них, люди мистецтва і культури, впливові службовці нерідко були помітними постатями в колах столичної інтелігенції, відвідували літературні гуртки, брали участь у різних культурних та громадських акціях. Що ж до Шевченка, то на нього був особливий «попит».
Творчість Шевченка та його особиста присутність у громадянському житті Петербурга допомогли російській революційній демократії скласти адекватніше уявлення про національні прагнення українців та викликати