Цей захід завершився успішно, сарацинів було вигнано, і Сицилія звільнена, після цієї перемоги Мелорх таємно викликав з Греції армію і заволодів усім островом від імені цезаря, попаювавши тільки луп. Вільгельм цим був дуже незадоволений, але, відклавши помсту до зручнішої нагоди, поїхав з Сицилії вкупі з властителями Салерно і Капуї. Як тільки вони розлучилися з ним, повернувшись до себе додому, Вільгельм, замість вертатися до Романьї, повів свої загони в Апулію, зненацька захопив Мельфі і, попри опір сил грецького цезаря, підгорнув під себе майже всю Апулію і Калабрію; в цих провінціях на час папи Миколая II царював брат його Робер Гвіскар. Не зумівши домовитися зі своїми небожами про поділ спадщини, Робер звернувся до посередництва папи, на що папа залюбки пристав, розраховуючи дістати з Робером підпору як проти германських цезарів, так і проти зухвальства римського народу. Ці розрахунки, як ми вже переконалися, виправдалися, коли на прохання Григорія VII Робер прогнав Генріха з Рима і приборкав римлян. Роберові спадкували його сини, Роджер і Вільгельм, які прилучили до своїх володінь іще Неаполь і всі землі між Неаполем і Римом, а потім і Сицилію, державцем якої проголосив себе Роджер. Але коли Вільгельм подався до Константинополя женихатися до імператорської доньки, Роджер напав на братові володіння й захопив їх усі. І пишаючись усіма цими здобутками, він спершу проголосив себе італійським королем, але потім, обмежившись титулом короля Апулії і Сицилії, став першим, хто дав ім'я і лад цьому королівству, яке ще й донині існує в давніх своїх кордонах, хоча кров і раса мінялися не раз, бо коли перевівся норманський рід, трон посів німецький, потім французький, після того арагонський, а сьогодні на острові порядкують фламандці.
XVII
Коли папську тіару надів Урбан II, римляни зненавиділи його. Відчуваючи загрозу для себе від цієї колотні, що підривала Італію, він задумав вельми сміливу справу. Він вирушив з усіма своїми духівниками до Франції, зібрав в Оверні силу-силенну люду і заходився проповідувати проти бусурманів. Він так запалив тих, хто зібрався, що вони ухвалили рушити в Азію на сарацинів; цей похід разом з наступними подібними походами дістав назву хрестового, бо всі його учасники значилися червоним хрестом на своєму одягові і на зброї. Очолили цей похід Готфрід, Євстахій і Болдуїн Бульйонські, графи Булоні, і такий собі Петро Пустельник, неабияк почитуваний за свою мудрість і святість; чимало царів і племен підтримували цей захід своїм капшуком, а безліч осіб приватних вирушила своїм коштом без ніякої винагороди. Такий сильний релігійний дух був тоді у людей, запалених прикладом своїх ватажків. Спершу ця справа завершилася дуже успішно, бо вся Мала Азія, Сирія і частина Єгипту перейшли до рук християн. Саме тоді й зародився закон єрусалимських рицарів, який панує ще й нині й утримує острів Родос, цю єдину цитадель проти невірних. Виник також орден храмовників, який скоро занепав через розбещеність його членів. Так у різний час сталося чимало розмаїтих
