– Що з'ясувалося на місці? – Сокіл посунув тацю з кавою ближче до Ратушного і взяв одну філіжанку собі.
– Її там не було. Магазин зачинений, світло вимкнене, сигналізація працює. Одним словом, з бутіка вона вийшла. І зникла.
– Тобто?
– Її «хонда» була на місці. Стояла на парковці біля входу. Навіть якби машина не завелася – а з нею було все гаразд, – Оксана передзвонила б мені, щоб я її забрав, або ж сама дісталася б маршруткою, і в будь-якому випадку за півгодини була б удома. Ні того ні іншого не сталося. Вийшовши з магазину, вона просто зникла. Хтось її перехопив.
– Ви подзвонили в міліцію?
– Еге ж, подзвонив, трясця їм. Лише задля того, щоби почути анекдот про невірних дружин у супроводі дурного гигикання. Я таки заїхав у відділок, дав черговим чортів і написав заяву… але Оксані це вже не допомогло.
Її знайшли ранком двадцять п'ятого в одному з дворів-колодязів. Знайшли гицелі, що на світанку відловлюють бродячих псів. – Голос Ратушного знову здригнувся, і Олег побачив, як міцно той стиснув кулаки. – Там, у тому дворі, стояло старезне дране крісло, і от мою Оксану знайшли якраз у ньому. Вона сиділа там… гола… в неї вийняли очі, і…
Він не зміг продовжувати – зціпивши зуби, свердлив поглядом підлогу й боровся зі сльозами, що знову підкотили до очей. Олег мовчки чекав. Раптом відчувши біль у правій долоні, розтиснув пальці й побачив, що продавив нігтями шкіру ледь не до крові. Чомусь не здивувався.
– Олеже, – знову заговорив Ратушний, і цього разу дивився просто йому у вічі. – Я розумію, що вже ніщо її не поверне. Моєї дружини на цьому світі більше немає. Та цю тварюку треба викрити хоча б заради тих, хто ще може потрапити йому до рук. Ти єдиний, кому я довіряю й кого можу просити. Дізнайся, хто це. Знайди його, доки не пізно.
– Пане Ратушний… Петре. Я не можу офіційно розслідувати вбивства…
– Я не прошу тебе розслідувати вбивство, Олеже. – Очі Ратушного знову висохли, і тепер їх погляд був схожий на гостре лезо. – Я лише прошу тебе знайти людину… якщо її можна так назвати. Людину, яка інколи бавиться вирізанням сердець у жінок. Я навіть не буду вимагати затримувати її. Якщо ти дізнаєшся хоча б ім'я паскуди… просто подзвони мені.
– Я…
– Цій дівчині було лише двадцять п'ять. Вона має стати останньою. Про гроші