Східна Римська імперія проіснувала значно довше. Під назвою Візантія вона трималася аж до 1453 р., поки її столиця Константинополь не була зруйнована хрестоносцями під час IV хрестового походу.
Саме від Римської імперії європейці перейняли християнство, що вважається чи не найголовнішим чинником утворення європейської цивілізації і формування світогляду різних європейських народів. У 1054 р. християнська церква, яка у той час запанувала майже в усіх європейських країнах, розпалася на католицьку (західну) і православну (східну) церкви. Це теж вплинуло на культурні традиції та національний характер народів Західної і Східної Європи.
Падінню Римської імперії багато в чому сприяло Велике переселення народів, коли в Європу посунулися численні племена германців, сарматів, слов’ян та інших народів. Воно почалося у 370 р. з навали гунів. Гуни примусили племена, що жили у Північному Причорномор’ї, рятуючись від загарбників, піти на території, підкорені Римом. З часом вони утворили тут декілька варварських королівств. Прибульці принесли у Західну Європу неспокій. Вони були дуже войовничими і часто здійснювали воєнні походи на великі міста, щоб одержати багату здобич.
У 410 р. вестготський король Аларіх захопив Рим. А дещо пізніше місто було вщент зруйновано германським племенем вандалів. Відтоді вандалами почали називати людей, котрі байдужі до культурних цінностей і залюбки руйнують їх.
У середині V ст. владу серед гунських племен захопив Аттіла. Під його проводом гуни знов рушили у Західну Європу. Їм протистояли племена вестготів, бургундів і франків. У 451 р. два величезних війська зійшлися у запеклому двобої на Каталонських полях, під час якого гуни були розбиті. Ця битва, яку часто називають Битвою народів, вважається чи не найкривавішою в історії. Втім, головна важливість її полягає в тому, що на той час вона вирішила долю світової історії. Якби гуни перемогли, рештки греко-римської цивілізації неодмінно б загинули, християнство було б знищене, а в Європі запанували б азійські народи.
Загалом, в історії Європи їй неодноразово загрожували навали з боку азійців. У XII–XIII ст. це були монголо-татари, у XIV ст. – війська Тимура-Тамерлана. У VII–XV ст. араби завоювали майже весь Піренейський півострів і збиралися просуватися далі. Та ж доля спіткала Балканський півострів, завойований турецькою Османською імперією. Її війська ледве не захопили Відень, загрожували усьому європейському півдню. У боротьбі з цією загрозою брала участь більшість європейських країн.
Але не тільки Азія загрожувала Європі. Християни-європейці теж мріяли про захоплення азійських територій. У Середні віки вони здійснили кілька хрестових