Одного разу сиракузький тиран Гелон довідався про змову, що готується проти нього, скликав народні збори і вирушив туди озброєний. Спочатку він дав звіт про свою діяльність, а потім повідомив про змову. Отут Гелон скинув із себе зброю і сказав: «Ось я стою перед вами в самому хітоні – робіть зі мною що хочете». Сиракузці вирішили видати змовників Гелону і зберегти за ним усю повноту влади. Однак він надав народу право самому покарати змовників. На згадку про його справедливе правління мешканці міста поставили Гелону статую, що зображувала його в самому хітоні.
Якийсь граматик виступав на Родосі в театрі з показовими риторичними вправами на запропонованих йому текстах. Але його виступ не сподобався родосцям. Один зі слухачів запропонував йому вірш з «Одіссеї»: «Геть іди, недостойний! Покинь-бо негайно мій острів!»
Один базіка, який дуже докучав Арістотелю своїм марнослів’ям, спитав його:
– Я тебе не стомив?
Арістотель відповів:
– Ні, я не слухав.
Знаменитого поета Сааді якось спитали:
– У кого ти вчився вихованості?
– У невихованих, – відповів він. – Я уникав робити те, що роблять вони.
Англійський король Георг IV погодився сплатити за концерт Паганіні тільки половину гонорару. Знаменитий скрипаль розлютився: «Його Величність може послухати мене і за ще меншу суму, якщо відвідає один із моїх публічних концертів!»
Платон і Арістотель. Фрагмент фрески «Афінська школа». Худ. Рафаель
Англійський посол у Неаполі якось влаштував чарівне свято, яке, втім, обійшлося йому не дуже дорого. У світі спочатку вважали свято дуже вдалим, але, довідавшись про незначні витрати посла, взялися лихословити. Посол вирішив розквитатися з тими, хто його ганьбив, як справжній англієць і людина, що вміє зневажати гроші. Він оголосив, що має намір влаштувати новий прийом. Усі вирішили, що англієць має намір взяти реванш і що свято буде просто розкішним. У призначений день гості юрбою з’їхалися в посольство, але ніякої підготовки до прийому не помітили. Нарешті слуга виніс жаровню. Ті, що зібралися, завмерли, очікуючи на диво. Посол звернувся до гостей: «Добродії! Вам не важливо, весело в мене чи нудно. Вас цікавить одне – скільки мені коштував прийом. Погляньте ж!» Посол розгорнув свій фрак і показав запрошеним його підкладку. Потім він продовжив: «На неї пішло полотно Доменіко Дзамп’єрі (знаменитого болонського художника), ціна якого – п’ять тисяч гіней. Але це не все. Ось десять векселів на пред’явника по тисячі гіней кожний. Вони виписані на амстердамський банк». З цими словами посол зім’яв векселі і кинув їх на жаровню, а приголомшені гості слухали закінчення його мови: «Не маю сумнівів, що сьогодні ви роз’їдетеся задоволеними і святом, і