Вибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру.
Кассандра Лишіть мене! Його, його рятуйте!
1‑й вартовий
Кого?
Кассандра Долона! Там його мордують.
2‑й вартовий
Де?
Кассандра Там, у полі. Ой рятуйте, люди!
Скоріш біжіть!
1‑й вартовий
Царівно, ми не можем, –
нас тільки двоє! У ворожий табор
побігли б ми хіба на певну згубу.
Кассандра Та де ж ті всі троянці? поховались?
чи неживі? Гей, люди! люди! люди!!
Починають збігатись на майдан люди.
Поліксена Вже люди йдуть.
Кассандра Пустіть мене!
(Несамовито пручається, далі одкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом.)
Вже пізно!..
Деїфоб і Гелен (брати Кассандрині, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами)
Ходи додому, сестро!
Кассандра (відпихає їх)
Гетьте! гетьте!
Се ви його убили!
(Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом.)
Ні, се я…
(Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть.)
Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму.
Покій Кассандри. Нема нікого.
Деїфоб (ввіходить)
Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!
(Плеще в долоні і гукає.)
Рабині, гей!
З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.
Рабиня Що, владарю?
Деїфоб Та що се,
невже моя сестра служниць не має,
що й не докличешся нікого?
Рабиня Вжеж,
пророчиця рабинь всіх розпустила,
казала: годі вже тих царських звичок,
час привикати без рабинь до праці,
бо хутко здасться.
Деїфоб От нові ще примхи!
А ти чия?
Рабиня Царівни Поліксени.
Деїфоб Ну, все одно, піди поклич сестру.
Рабиня Котору? Поліксену?
Деїфоб Ні, Кассандру,
та хутко.
Рабиня (йде воркотячи)
Хутко! бач, який швидкий.
Старі вже ноги в мене, де тут хутко…
(На порозі.)
Та он вона й сама… Царівно, швидше –
там братик дожидається…
(Виходить.)
Кассандра (з кужілкою за поясом і з веретеном іде, прядучи)
Вітаю.
Деїфоб І що ти справді вигадала, сестро?
Рабинь всіх розпустила, а сама
кужілки з рук не випускаєш.
Кассандра Брате,
воно завчасу краще привикати
до неминучого.
Деїфоб Се рабська мова!
Царівна так би не сказала зроду.
Кассандра А що ж казати?
Деїфоб «Або царювати,
або загинути!»
Кассандра Ми всі загинем,
та не царюючи.
Деїфоб Дай спокій, сестро,
і не частуй