В’язниця душ. Богдан Коломійчук

слід було б зайти з парадного входу…

      Лисий уважно придивився до Вістовича і Самковського.

      – А хто ви, власне, такі?

      – Ми з поліції, – коротко пояснив комісар, дістаючи з кишені свій документ, – доктор Тофіль – наш консультант.

      Він перевів погляд на ад’юнкта, що тривожно обмацував писок, передчуваючи появу там нового синця, поряд з тим, якого отримав від шефа. Його плащ був брудний, зім’ятий і обвішаний мокрим листям, проте це турбувало практиканта значно менше.

      – Я доктор Хшижевський, – представився, нарешті, лисий, – а це мій помічник Ядель.

      Вістович кивнув замість відповіді і запалив цигарку. Зробивши кілька глибоких затяжок, він запитав:

      – То ви проведете нас до професора?

      – Звісно, – відповів Хшижевський і попрямував до вікна, звідки виліз декілька хвилин тому. – Йдіть за мною.