Факір, – обслуга, – брухт – й гадюк – ковта. —
Кожний – на свій кшталт – в існування – вступ.
Річка, що – в море, – й скільки – зір – мости.
СВІТ-БУЛЬБАШКА
Рівнина. Халабуди – з жовтих охів[4].
Півкраєвиду – вибгалося – вухом.
Лад, – з тиглями – й піпетками, – комаха. Допомагає їй – гілляка-віхоть.
В думках, – сніданок – кропива, – печерник. Перефарбовують – на вохру – чорне.
Жаринами – заглибини мочарні.
Забрів до яру – й глобуси – вівчура.
Кущі найменші – поміняли – чохли.
Знов – паростки, котре – за ніч – зачахло.
Й цементні куби – на музей-садибу, —
Зі скла скульптури – вздовж стежок – оздоби,
Як міниться – й кипить – на видноті —
Світ-бульбашка, що – старт – і відліта.
МАЛЯ
Ріка. – Пісок, що – переходить – в лес.
Схил. М’язи неба – викопний молюск.
З закутин – тіней фосфоричний зблиск.
Рівнину – кроком – глиняний колос.
Вздовж обрію – споруди – де-не-де.
Нові фасади – видмухом – склодув.
Лелеки – з лелечатами – гніздо.
Хлопчина – лічить – кола на воді. —
В правиці – африканський білокрильник,
Дідок – малечій ритуал сакральний.
Кожний – на свій лад – тліну таємниці. —
Перемістились – суходоли – в оці,
Й амурчик – стріли – охляп – на – нанду.
Маля, що – й без вуздечки – світ – веде.
НОВИХ ПЛОЩИН – І ПОДМУХ, І – КАРБІЖ
Світ шириться, – досяжний – ельфам – й курці.
Концерт на площі – перехід – на скерцо.
Замість хмаринок – селезінки – з коців —
В повітрі – для нових кваліфікацій.
Зі сну веранд – звисають крилані.
Упир торішній – повз басейн – лином.
Острів – у мандрах – сів – на мілину.
Ніде – й душі, а гутірка – луна.
Вздовж суходолу, – там, де – товтри, – щогли.
У скверику – краплисту нитку – щиглик.
Майданчик, де ще – діти – в горидуба. —
Спалахують – і в інший вимір – доби.
Жовтогаряче – переходить – в беж. —
Нових площин – і подмух, – і карбіж.
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВІДПОЧИНКУ
Приплив, – і отвори – потвори – зизоокі,
Які – пересуваються – вздовж звуку.
До них – рибалки, що – при пірсі, звикли.
Й рятують тих, що – на кілки – заклякли.
Природа – щедро – кілька зайвих ланок.
Внизу – плятани, трохи вище – клени.
Холонуть жердки, що – на оболоні.
Дві ящірки – видмухують – зі слини
І скла – склепіння і дахи вокзальні,
Що їх – на час відпусток – морозильник.
Все небо – замки, ріки – і плоти.
Дух – дійсним – й небуття – перепліта,
Мить, – й без’язике – тяму – і язик. —
Й біжить малюк,