У сосiда хата бiла,
У сосiда жiнка мила,
А у мене нi хатинки,
Нема щастя анi жiнки.
За сосiдом молодицi,
За сосiдом i вдовицi,
I дiвчата поглядають, —
Всi сосiда полюбляють.
Сосiд ранше мене сiє, —
У сосiда зеленiє,
А у мене не орано
I нiчого не сiяно.
Всi сосiда вихваляють,
Всi сосiда поважаюсь;
А я марно часи трачу,
Один в свiтi – тiлько плачу.
Во время пения Макогоненко выходит на сцену, слушает и по окончании подходит к Петру и говорит.
Петро и выборный.
Выборный. Ти, небоже, i спiвака добрий.
Петро. Не так, щоб дуже – от аби-то.
Выборный. Скажи ж менi, вiдкiль ти iдеш, куда i що ти за чоловiк?
Петро. Я собi бурлака; шукаю роботи по всiх усюдах i тепер iду в Полтаву.
Выборный. Де ж ти бував, що ти видав i що чував?
Петро. Довго буде все розказовати. Був я i у моря; був на Дону, був на лiнiї, заходив i в Харков.
Выборный. I в Харковi був? Лепський то десь город?
Петро. Гарний город; там всього доброго єсть, я i в театрi був.
Выборный. Де? В театрi? А що се таке театр, город чи мiстечко?
Петро. Нi, се не город i не мiстечко, а в городi вистроєний великий будинок. Туда ввечерi з’їжджаються пани i сходяться всякi люди, хто заплатити може, i дивляться на комедiю.
Выборный. На комедiю (знак удивления). Ти ж бачив, пане брате, сю комедiю, яка вона?
Петро. I не раз бачив. Се таке диво – як побачиш раз, то i вдруге схочеться.
Те же и возный.
Возный. Що ти тут, старосто мiй, – теє-то як його – розглагольствуєш з пришельцем?
Выборный. Та тут диво, добродiю; сей парняга був у театрi та бачив i комедiю i зачав було менi розказовати, яка вона, та ви перебили.
Возный. Комедiя, сирiч, лицедiйство. (К Петру.) Продолжай, вашець…
Петро. На комедiї однi виходять – поговорять, поговорять та й пiдуть; другi вийдуть – те ж роблять; деколи пiд музику спiвають, смiються, плачуть, лаються, б’ються, стрiляються, колються i умирають.
Выборный. Так таке то комедiя? Єсть же на що дивитись, коли люди убиваються до смертi; нехай їй всячина!..
Возный. Они не убиваються i не умирають – теє-то як його – настояще, а тiлько так удають iскусно i прикидаються мертвими. О, якби справдi убивалися, то б було за що грошi заплатити!
Выборный. Так се тiлько грошi видурюють! Скажи ж, братику, яке тобi лучче всiх полюбилось, як каже пан возний, лицемiрство?
Возный. Не лицемiрство, а лицедiйство.
Выборный. Ну, ну! Лицедiйство…
Петро. Менi полюбилась наша малоросiйська комедiя; там була Маруся, був Климовський, Прудиус i Грицько.
Выборный. Розкажи ж менi, що вони робили, що говорили.
Петро.