– Я чув, що ви залишаєте наше місто і ідете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!
– Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?
Теща дає двом зятям по пиріжкові, а синові нічого не дає, та й каже:
– Хлопці, то поділіться ж із моїм сином. Маєте по одному пиріжкові, дайте йому по половинці.
Теща:
– Я бачила сон, наче мене повісили…
Зять:
– Ну-у!!!
– Не дуже радій. Мотузка обірвалась, і я прокинулась.
– Уяви собі, яка рідкісна людина мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.
– Це дрібниці! А ось мій зять прямо-таки незвичайна людина! Він не тільки нічого не вимагає, а ще й дочку мені повернув…
Зять до тещі:
– Коли ви, мамо, помрете, мабуть доведеться поховати вас із вогнегасником.
– А це чому?
– Ну, ви розумієте, пекло і всі такі речі…
Чоловік прочитав листа від тещі і невдоволено каже дружині:
– Геть совість втратила твоя мати!
– Що таке? – обурилась жінка.
– Коли кабанчика кололи, я їздив? їздив! Коли горіхи збирали, їздив? їздив! Коли мед качали, був? Був! А тепер пише: «Приїдь, синку, допоможи город скопати і картоплю посадити…» Вже зовсім на шию хоче сісти…
– Микито, скоро нас буде троє!
– Невже, Ганю?!
– Так! Моя мама приїде до нас жити!
– Чого це твоя теща вчора увечері так верещала?
– То я їй перед сном ноги мив…
– І я своїй мию!
– Ти витираєш?
– Ну!
– Отож. А я викручую!..
– Мамо, – каже доня, – може ті гриби отруйні, давайте собаці дамо, побачимо, що буде?
– Здуріла, чи що? Такого доброго собаку загубити! Он скоро твій Іван на обід прийде, тоді й побачимо.
Теща з валізою на поріг, а зять:
– Мамо! Ми вам такі раді! Якраз машину купили, то давайте я вас одразу і відвезу!
Заїхав зять до тещі бричкою, прив'язав коня, зайшов до хати. Вона якраз вареників наварила. Подала в макітрі.
– Дякую, мамо, я сьогодні не снідав, – присів до макітри зять.
Дивиться теща – вареники кінчаються. Вона хутенько коня відв'язала, забігає до хати:
– Ой, Іване, кінь утік!
Зять схопив макітру з варениками і з порога:
– От скажений кінь – не дасть поснідати! Я побіг, мамо, макітру жінка увечері принесе…
– Ну, ти, друже, на морі відпочив, щоки рожеві, товсті!
– Ага! Місяць тещі й дружині гумові матраци надував!
– Бабо, а твій ніс влізе в цю пляшечку? – запитує онук.
– Що ти плетеш, халамиднику?!
– А чому ж тато каже: «Моя теща куди хоч свого носа всуне!»?
– Мамо! Я заміж іду!
– Ти хоч познайом з майбутнім зятем!
– Он, бачиш, «мерседес» припаркувався? Бачиш, чоловік виходить з машини?
– Доню, він же майже мого віку!
– То не він, мамо!
– Його батько?
– Ні! Його молодший син!
Теща подає зятю гвіздок. У того на той момент випадає