– Ну, як треба…
Після обіду чоловік з'явився на роботі.
– Ти чого приперся, а хто тещу хоронить буде?
– Та я вже! І пам'ятник поставив!
– ?…
– Я її по пояс в землю закопав і лаком покрив.
Кожної суботи у гості до зятя приїздить теща. Вона привозить із собою булочки з маком, і вони п'ють чай. Теща п'є зелений, а зять – чорний. Потім теща від'їжджає, а зять ставить залишки свого чаю у тепле місце, щоб до наступної суботи він став такого відтінку, який так подобається тещі. А теща приїздить додому, відсипає із старого протигаза вугільний порошок і старанно промиває його від слідів тарганів, щоб до наступного приїзду зробити для зятя його улюблені булочки з маком.
Підходить день народження тещі, зять не знає, що подарувати. А потім придумав – за пристойну суму зарезервував їй місце на шикарному кладовищі. Минає рік, знову у тещі день народження… Цього разу зять про подарунки мовчить. Теща:
– Що ж ти, синку, вже мене й не любиш?
– Та я вас, мамо, дуже люблю. Тільки ж ви мене ображаєте… Так і не скористувалися моїм минулорічним подарунком…
Новий весільний обряд започаткували в селі Великогусівка на Одещині. Там замість нареченої викрадають тещу. 200 гостей, які були на весіллі, отримали задоволення від нового обряду. Тещу, правда, досі ще не знайшли.
Ранок. Дзвінок у двері. Сонний чоловік відчиняє. На порозі – теща з великими валізами. Мовчанка. Потім чоловік повертає голову і кричить в кімнату:
– Марійко! Вставай, допоможи з валізами! Тут мама вже іде!
Василь Іванович повертається з відпустки. Петька:
– Ну, як удома? Відпочив?
– Дякую, добре. Усі живі-здорові. Відпочив.
– Теща як?
– З тещею взагалі чудово вийшло. Вчора картоплю чистила, палець порізала… Довелося пристрелити, щоб не мучилась.
– Чи може бути у фільмі хеппі-енд, якщо в кінці головний герой гине?
– Може. Якщо головний герой – теща.
Теща до зятя:
– Ти вже бачив мужчину, який мене врятував?
– Так, він вже переді мною вибачився…
Теща повчає зятя:
– Якісь ви молоді нині заклопотані, ділові усі. От я була у ваші роки весела і дзвінка, як бубон!
– Ну чому ж – була? Ви й зараз на бубон схожі, бубните, бубните…
– От мені з тещею повезло!
– Невже? Де ж ти відкопав такий скарб?
– Закопав, друже, закопав.
– Петре, що робитимеш цієї суботи? – запитує Іван.
– Йдемо з сином на природу, будемо запускати в небо змія! А ти?
– У мене така ж програма – тещу в аеропорт поїду проводжати.
На кордоні України з Росією, який проходить через велике село, зустрічаються два куми, Іван і Николай. У Николая руки пофарбовані в різні кольори, а в Івана синець під оком.
– Що з тобою, Миколо? – запитує Іван.
– Склероз замучил! Вот левую руку покрасил в лиловый цвет, на букву «Л», а правую – в кофейный.
– А як же ти такі складні слова запам'ятав зі своїм склерозом?
– Да очень просто, теща у меня Лилия Прокофьевна, а этот ужас у меня вбит на уровне