І він вийняв із-під подушки каблучку Ослячої Шкури й показав її королю та королеві.
Король із королевою взяли каблучку, з цікавістю роздивилися її та, вирішивши, що така каблучка може підійти лише найпрекраснішій дівчині, погодились із королевичем.
Король наказав негайно розіслати по всьому місту скороходів, аби вони скликали до палацу всіх дівчат міряти каблучку.
Скороходи бігали вулицями й оголошували, що дівчина, якій пристане каблучка, вийде заміж за молодого королевича.
Спершу до палацу з'явилися принцеси, тоді придворні дами, але жодна не могла надіти каблучку. Довелося запросити швачок. Вони були гарненькі, але пальці їхні були надто товстими й не пролазили в каблучку.
Нарешті черга дійшла до служниць, але і їх спіткала невдача. Тоді королевич наказав покликати куховарок, посудомийок, свинопасок. Але їхні загрублі від роботи пальці не могли пролізти в каблучку далі нігтя.
– А приводили Ослячу Шкуру, яка недавно спекла пиріг? – спитав королевич.
– Ослячу Шкуру не покликали до палацу, бо вона надто брудна та бридка – зареготали придворні.
– Негайно послати по неї! – наказав королевич.
І придворні, посміюючись, побігли по Ослячу Шкуру.
Принцеса чула бій барабанів і вигуки скороходів і здогадалася, що вся ця метушня – через її каблучку. Вона дуже зраділа, коли побачила, що йдуть по неї. Швиденько причесавшись, вона вбралась у сукню кольору місяця. Щойно принцеса почула, що її кличуть до королевича, вона похапцем накинула зверху сукні ослячу шкуру й відчинила двері.
Придворні, глузуючи, оголосили Ослячій Шкурі, що король хоче одружити з нею свого сина, і повели її до палацу.
Здивований незвичайним виглядом дівчини, королевич не міг повірити, що це та сама, яку він бачив крізь щілину у дверях. Засмучений і збентежений, королевич спитав:
– Це ви живете в кінці темного коридору в тому великому будинку, куди я недавно заїжджав із полювання?
– Так, – відповіла вона.
– Покажіть мені свою руку, – вів далі королевич.
Як же здивувалися король і королева та всі придворні, коли з-під ослячої шкури показалася маленька ніжна ручка і каблучка виявилася дівчині якраз. Тут принцеса скинула з себе ослячу шкуру. Королевич, вражений її красою, кинувся до її ніг, не тямлячи себе від радості.
Раптом стеля розкрилась, і до зали на колісниці з бузкових квітів і гілок спустилася чарівниця й розповіла всім історію принцеси.
Король і королева, вислухавши цю розповідь, одразу полюбили принцесу й видали її заміж за свого сина.
Прянична хатинка
Давно колись у старій убогій хатині на узліссі жили брат і сестра, Жан і Марі. Батько їхній був дроворубом, і вони з ранку до ночі працювали, допомагаючи йому. Дуже часто вони поверталися з лісу такі втомлені, що не мали навіть сил повечеряти. Утім, нерідко вечері в них