Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Иоганн Вольфганг фон Гёте
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Серия:
Жанр произведения: Драматургия
Год издания: 1831
isbn: 9780880005449
Скачать книгу
церква, мої любі діти,

      Може неправе добро стравити…

      Ф а у с т

      Та ні: євреї і царі

      Також до того штукарі.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Взяв піп пояс, ланцюжок, кільце

      От буцімто полова все це,

      Чи там подякував, чи ні,

      Мов за горішки ті дрібні,

      Пообіцяв в небесах награду —

      Й залишив маму вельми раду.

      Ф а у с т

      А Ґретхен?

      М е ф і с т о ф е л ь

                    Тá собі сидить,

      Не зна, небога, що робить,

      Думає про убір – аж до сліз,

      Ще більш про того, хто приніс.

      Ф а у с т

      Її журба мені докір.

      Добудь їй зараз новий убір!

      Той перший був її не варт.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Авжеж, тобі усе за жарт!

      Ф а у с т

      Роби, як я кажу, і край!

      Її сусідку поєднай!

      Ти ж не макуха – чортом будь,

      Таки убір їй роздобудь!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Я слухаю, мостивий пане!

      Ф а у с т виходить.

      Цей закохáнець навісний,

      Хай сонце, місяць, зорі – все дістане,

      Розвіє все на втіху дорогій.

У СУСІДНІМ ДОМІ[61]

      М а р т а

      (сама)

      Простибіг мужу мойому,

      Що жінці кривду учинив,

      Кудись світ за очі зблудив,

      Лишивши тут мене саму.

      Чи я ж його коли гнівила?

      Чи я ж його та й не любила?!

      (Плаче).

      А може, вмер на чужині…

      Коли б хоч посвідку мені![62]

      Увіходить   М а р ґ а р и т а.

      М а р ґ а р и т а

      Пань Марто!

      М а р т а

                     Ґретхен, що тобі?

      М а р ґ а р и т а

      Аж трусяться мені коліна!

      Відкільсь взялась ізнов скринчина

      У мене в шафі, вся в різьбі,

      А в скриньці тій – прикрас, прикрас!

      Стократ пишнішí, як той раз…

      М а р т а

      Ти ж хоч матусі не показуй,

      Бо знов попу віддасть одразу.

      М а р ґ а р и т а

      Ох, глянь сюди! Дивись сюди!

      М а р т а

      (убирає її)

                   Щаслива ти, вродлива ти!

      М а р ґ а р и т а

      Коли б їх на вулицю одіти

      Або до церкви отак сходити.

      М а р т а

      А ти сюди приходь частіш

      Вбиратись нишком в ці оздоби.

      Хоч перед дзеркалом щаслива посидиш,

      Мені до любої вподоби.

      А там, при нагоді, в святковий день якраз

      Щось зможеш одягти і людям напоказ —

      Каблучку, ланцюжок чи перлів там разок,

      А матері якихсь накажемо казок.

      М а р ґ а р и т а

      Від


<p>61</p>

Написано до 1775 р.

<p>62</p>

Коли б хоч посвідку мені! – Анахронізм, як і дальша згадка про газету: в XVI ст. ще не було ні метрик, ні посвідчень про смерть.