Більшість істориків упевнена, що нащадками скотарів, які мешкали за мідно-кам’яної доби у причорноморських степах, є всі індоєвропейські народи – від сучасних португальців і ірландців до таджиків і індійців. Рухливим, войовничо налаштованим племенам швидко стало затісно на їхній батьківщині, і вони почали шукати нових місць для життя. Поступово індоєвропейці (так називають їх вчені; як вони звали себе самі – наразі невідомо) розселилися на величезній території – від Атлантичного океану до витоків річки Єнісей. Населення, що зустрічалося на їхньому шляху, змушене було залишати обжиті землі або ж змішуватися з прибульцями. Переселенці засвоювали досягнення, звичаї і спосіб життя місцевих мешканців, а ті, у свою чергу, опановували мову і культуру індоєвропейців, змінюючи і пристосовуючи їх до нових умов. Колись єдина спільнота почала розпадатися, утворюючи нові племена – майбутніх германців, слов’ян, греків, хеттів, аріїв тощо.
Культури Північного Причорномор’я кінця IV тис. до н. е.
3. Бронза замість міді. Розселенню індоєвропейських племен сприяло й те, що вони мали зброю не з міді чи кременя, а з бронзи. Так називають сплав міді з іншими металами – оловом, сурмою чи свинцем. Його винайшли у IV тисячолітті до нашої ери племена, що жили біля Кавказьких гір, недалеко від батьківщини індоєвропейців. Винахід швидко запозичили сусіди. Бронза міцніша і твердіша за мідь, і плавити її було легше. З неї робили не лише зброю, а й знаряддя праці – зокрема леза для плугів і серпів. Згодом навчилися виготовляти бронзовий посуд і мистецькі вироби.
Проте чим більше виробів виготовляли з бронзи, тим більше було потрібно руди. Олово в природі зустрічається навіть рідше, аніж мідь. Часом шукати його доводилося у віддалених краях, виплавляти з нього зливки і доправляти до місця, де виготовляли бронзу. Той, хто мав доступ до покладів або ж встиг накопичити запаси металу, викликав заздрощі у сусідів, які намагалися ці запаси у нього відняти. Війни ставали запеклішими; щоб уберегтися від нападів ворогів, села почали оточувати земляними валами і навіть мурами. Найбільш захищені поселення ставали племінними центрами, в яких зазвичай мешкали вожді і збиралися на наради представники племінної знаті.
4. Поява міст. Поширення племінного ладу не було єдиним шляхом розвитку людства. На Близькому Сході вже за кам’яної доби виникли перші міста. Найдавнішим з них вважають Єрихон, що був розташований недалеко від Мертвого моря. Перше