– Це просто засторога, – ухильно відповів Валландер. – На випадок, коли ми помиляємося, розглядаючи передумови.
Вона вже ладна була піти, коли озвався телефон. Дзвонив Сведберг, що вже побалакав із сином Єсти Рунфельдта.
– Він дуже стривожився, – сказав Сведберг. – Хотів зразу ж сісти в літак і прилетіти сюди.
– Коли він востаннє говорив із батьком?
– За кілька днів перед від’їздом до Найробі. Тобто перед запланованим від’їздом. Усе було так, як повелося. Зі слів сина, батько завжди тішився майбутніми подорожами.
– Про це ми вже чули.
Валландер передав трубку Анн-Брітт Геґлунд, щоб повідомила колегу про завтрашні збори. Коли вона закінчила розмову, Валландер згадав, що досі не віддав Сведбергові папірця з нотатками про жінку, яка дивно поводилася в пологовому відділенні Істадської лікарні.
Анн-Брітт поспішала додому, до дітей. Залишившись на самоті, Курт зателефонував батькові й умовився зустрітися з ним завтра, рано-вранці. Той уже видрукував фотографії, які назнімав своєю старосвітською камерою.
Решту суботнього вечора Валландер підсумовував усе відоме про вбивство Ерікссона. Водночас розмірковував про зникнення Рунфельдта. Тривожився, не знаходив собі місця й ніяк не міг зосередитися.
Наростало передчуття, що слідство досі топчеться на побережжі чогось дуже великого і важливого.
І це передчуття не давало ні хвилини спокою.
На дев’яту вечора втома вже позбавила змоги думати. Відсунувши набік свого записника, він зателефонував дочці. Сигнали лунали в порожнечі. Лінди нема вдома. Тоді Валландер одягнув теплу куртку й вирушив до центру міста, де повечеряв у китайському ресторані. Там було як ніколи людно. Не дивно, сьогодні суботній вечір. Після випитої карафки вина зразу ж заболіла голова. По дорозі додому знову почався дощ.
Вночі привидівся сон про той страшний щоденник. Немовби Валландер опинився в нестерпній духоті й кромішній темряві, з якої в нього вицілює карабіном Гаральд Берґґрен.
Валландер прокинувся рано.
Дощ ущух. Знову випогодилося.
О чверть по сьомій він сів у машину й поїхав до Ледерупа, на зустріч із батьком. У ранковому світлі краєвид поставав чітким і ясним. Заманити би батька й мачуху на прохідку узбережжям. Незабаром так похолодніє, що годі буде й думати про це.
Завдав прикрощів той сон останньої ночі. На сьогоднішніх зборах конче треба розробити план дій, за яким можна буде шукати відповіді на всілякі запитання. Дуже важливо з’ясувати, хто такий Гаральд Берґґрен і де він тепер. Нехай навіть згодом виявиться, що це хибний слід.
Коли Курт заїхав на подвір’я батька, той уже вийшов назустріч і стояв на сходах. Не бачився з сином після повернення з Рима. На кухні Гертруда вже приготувала сніданок. Утрьох вони переглянули знімки, серед яких було багато нечітких. На деяких головна тема не вмістилась у кадрі. Але батько очевидно тішився й гордився ними, тож Курт схвально кивав головою.
Одна фотографія