Справа зниклої балерини. Олександр Красовицький. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Олександр Красовицький
Издательство: OMIKO
Серия: Історичний детектив
Жанр произведения: Исторические детективы
Год издания: 2020
isbn:
Скачать книгу
Просто я не помітила, коли ви дістали записник.

      – А ви часом не помітили, куди саме Віра пішла зі сцени? – запитав він, не звертаючи уваги на її репліку. – В який бік?

      – Ліворуч. Тобто ліворуч, якщо дивитись із боку актора на сцені. З того боку сходи відразу ведуть до гримерки.

      – Скільки часу потрібно для того, аби потрапити в гримерку зі сцени?

      – Менш як хвилину.

      – А скільки часу витратили ви, аби дістатися туди з партеру?

      – Хвилин десять. Довелось пропускати людей. Але я не поспішала, гадала, Віра чекає на мене, переодягається, змиває грим.

      Тарас Адамович знову щось занотував. Підвів голову, запитав:

      – Ви домовлялись з Вірою, що вона повинна вас чекати?

      – Так, ми збирались піти в «Семадені», Віру хтось запрошував, вона просила мене скласти компанію.

      – Чи не могла вона піти в «Семадені» без вас і чекати вже там?

      – Навряд чи, вона б дочекалась мене в театрі. Однак я відвідала того вечора цю кав’ярню. Хотіла перевірити, на всяк випадок. Запитала в офіціанта, чи не було тут Віри. Він сказав, що запам’ятав би, якби вона була.

      – Звідки така впевненість?

      Міра помовчала, потім сказала:

      – Він пам’ятав Віру, бо… Вона часто з’являлась у «Семадені».

      – А ви?

      – Кілька разів.

      Тарас Адамович почухав скроню і знову щось занотував.

      – То ви поговорили з художником?

      – З ким?

      – З художником, що робив костюм?

      Міра закліпала очима.

      – О! Так, вибачте. Я перескочила відразу на «Семадені».

      – Це я вас заплутав, – спокійно сказав Тарас Адамович.

      – Так, я з ним поспілкувалася. Прізвище, здається, Корчинський. Він сказав, що зустрів Віру за кулісами й провів до гримерки. Вона дякувала йому за костюм, говорила, що він чудовий.

      – Це справді так?

      – Не впевнена. Я не надто розуміюсь на мистецтві. Костюм був… трохи волохатий. Не звичайна балетна пачка, трико з якимись стрічками. Але в танці… виглядало неймовірно.

      Вона замислилась.

      – Отже, він провів її до гримерки. Проте коли ви дістались туди, Віри вже не було.

      – Так.

      – І з того часу ви її більше не бачили?

      – Так.

      – Отже, художник та балерина, яку ви зустріли в гримерці, бачили вашу сестру останніми?

      – Так. І ще – бородатий чоловік.

      Тарас Адамович закрив записник.

      – З ким ваша сестра повинна була зустрітися в «Семадені»?

      – Я не знаю напевне.

      – Вона ж мала вас хоч попередити.

      Міра знітилась, потім сказала:

      – Здається, це мали бути військові. Офіцери.

      – Ви когось з них знаєте?

      – Один із… шанувальників Віриного таланту – штабскапітан Сергій Назимов.

      – Ви бачили його в «Семадені», коли розмовляли з офіціантом?

      – Так. Я зайшла усього на хвилинку, швидко роззирнулась, вислухала офіціанта і хотіла йти. Назимов