– Ми билися з ними. Татарська частина війська робить набіги й жене людей у рабство. З ними і деякі загони китайців. І одного разу вони наштовхнулися на нас.
– Це на молодців Лі Цзичена? – назвав я селянського вождя, про якого читав ще в першому житті.
Ден спочатку не зрозумів – чи вдав, що не зрозумів – але потім…
– Ні, Лі Цзичен – він вимовив це ім’я зовсім інакше – в китайський мові один, здається, звук можна вимовити різними тонами. – Ні, Лі Цзичен тоді лише одним загоном командував. Спочатку з нами билися звичайні татари і звичайні зрадники. Їх ми розбили, але тоді на нас вдарили прапороносці. Татарська кіннота і китайська піхота. І, хоча їх було менше, вони відкинули нас. Як розповів один сотник… зі звичайних військ… якого силою змусили служити манчжоу, і він перебіг до нас – китайські прапорні, головним чином, піхота. Але вона рухається верхи, та перед боєм спішується. Так от. Оці… вони були дуже схожі. І говорили тією ж говіркою. І сидять на конях, і озброєння… Але якщо вони вже тут!
Ми помовчали.
– Взагалі я давно не вояк. Кілька років тому наш загін здався за умов, що тих, хто схоче – візьмуть у військо, а хто не схоче – відпустять. Я вибрав друге, і, оскільки сам з півдня і моя рідна говірка схожа на тутешню, то подався на Тайвань. Навоювався я. Майже вісім років.
– Але ти – освічена людина.
Китаєць гірко посміхнувся.
– Мій батько був військовим чиновником.
– Що? Ага, офіцером.
– Невисокого рангу. Але я готувався до екзаменів, у нас же без здачі екзаменів – нікуди. Якщо ти військовий – а обрати мирний фах сину військового майже що неможливо – то іспит на знання канонічних[10] книг, військових книг, та на володіння зброєю. Я рано підготувався, ще зовсім підлітком – але якраз тоді «віроломні» вбили Сина Неба, та почали страчувати всіх порядних людей.
Науковий редактор. «Віроломні» – так в народі прозвали корумповану придворну клику, ядро якої складали євнухи. У 1620р. вони отруїли (через два місяці після воцаріння) розумного та енергійного імператора Чанло та розв’язали нечуваний навіть для Китаю терор – не лише проти своїх противників, але й проти тих, ким вони самі були незадоволені, або чиї посади бажали передати своїм людям. Зокрема, були страчені майже всі воєводи, популярні серед солдат. Діяльність «віроломних» стала останнім поштовхом для жахливої селянської війни, та спричинила завоювання Китаю маньчжурами. Особливо катастрофічні наслідки мало скасування «віроломними» служби кінних гінців (1627р), яке привело до фактичного розвалу управління державою та забезпечило повстанців кіннотою.
– Коли стратили батьківського начальника, якій був до нас дуже добрим, батько схопився за серце й помер. Навіть якби я здав екзамен – а такого не буває, аби невгодний начальству екзамен здав, то ніхто б мене нікуди не призначив. На щастя, у батька був один справжній друг, він влаштував мене… – Ден знову вжив незнайоме мені слово.
Я