Амаркорд (збірник). Наталка Сняданко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Наталка Сняданко
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Современная зарубежная литература
Год издания: 2011
isbn: 978-966-03-5710-5
Скачать книгу
є ще «по батькові». А що лишається від матері?

      – Це не українська традиція, а російська, яку примусово насадили в Україні. Тепер це поширено, але згодом цілком може статися, що ця традиція знову зникне.

      – Ну, а «чоловічі» і «жіночі» професії? Чому жінки рідше опиняються на керівних посадах, рідше здобувають «престижну» освіту, частіше працюють на низькооплачуваних роботах?

      – Я згодна з тобою, що жінкам, які хочуть робити кар'єру, пробитися важче, ніж чоловікам. Проти них існує упередження, і з цим справді варто боротися.

      – Ну, а якщо жінка так вихована, що не уявляє собі іншого існування, ніж біля кухні і дітей, хіба це справедливо?

      – Несправедливо, але й багатьох хлопчиків батьки виховують у переконанні, що вища освіта – це марне витрачання часу і грошей. Заробляти на життя можна й без вищої освіти. Виховання – це кому як пощастить.

      – А якщо в тебе колись народиться донька, як ти виховуватимеш її? У феміністичному дусі чи в традиційному?

      – Для мене важливо, щоб вона була щасливою, а які саме переконання їй у цьому допоможуть, це вирішувати їй самій. Я не матиму права їй нічого нав'язувати.

      Герман та українська емансипація. Спроба друга. Практична

      – Доцю, ти не знаєш, хто сьогодні перестелив усі ліжка вдома, поки ми були на роботі? – обережно запитала мама за вечерею.

      – Навіщо ти перестилав ліжка? – запитала я Германа.

      – Щоб допомогти твоїй мамі, на ній і так майже вся домашня робота. Обов'язки повинні бути розподілені рівномірно між усіма членами сім'ї.

      – Він завжди так робить? – запитала мама, коли я старанно переклала їй відповідь Германа.

      – Він уважає, що українські жінки повинні жити інакше, і хоче показати нам, як саме.

      Після вечері Герман позбирав брудний посуд і почав його мити.

      – Ти що? – злякалася мама. – Негайно облиш. Ти – гість!

      Але Герман не зрозумів, а я не спішила перекладати йому цей зойк.

      – Скажи йому, нехай негайно припинить. Цього ще тільки бракувало, – обурилася мама. – Поясни йому, що гості в нас посуду не миють. А крім того, він усе одно не зробить так, як потрібно.

      Як Герман, так і мама виявилися більш упертими, ніж думали одне про одного, і ця сцена відтепер повторювалася після кожного сніданку, обіду й вечері. Спершу посуд мив Герман, а потім, коли він ішов із кухні, мама перемивала все «начисто». Коли Герман побачив, що робить мама, він образився, але спроб емансипувати нарешті нашу сім'ю не полишив.

      Майже два дні він просидів над словником, виписуючи і вивчаючи напам'ять назви різноманітних продуктів, а третього дня взяв сумку і вирушив на базар. Сам, без супроводу. Коли повернулася мама і побачила на столі паруючу вечерю, а холодильник – заповненим продуктами, вона вперше за весь час гостювання у нас Германа втішилася його спробам модернізувати наш побут.

      – От молодець, – не могли натішитися вони вдвох із бабцею.

      Відтоді Герман взяв на себе наступні домашні обов'язки: ходіння на базар, приготування