– вживати відповідних законодавчих та інших заходів, включно із санкціями, там, де це необхідно, що забороняють будь-яку дискримінацію щодо жінок;
– встановити юридичний захист прав жінок на рівній основі з чоловіками та забезпечити за допомогою компетентних національних судів та інших державних установ ефективний захист жінок проти будь-якого акту дискримінації;
– утримуватися від вчинення будь-яких дискримінаційних актів або дій щодо жінок і гарантувати, що державні органи та установи діятимуть відповідно до цього зобов’язання;
– вживати всіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок з боку будь-якої особи, організації або підприємства;
– вживати всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, що являють собою дискримінацію щодо жінок; скасувати всі положення свого кримінального законодавства, що є проявом дискримінації щодо жінок (ст. 2).
І хоча в Україні немає прямої відповідальності за таке порушення закону, як дискримінація, в тому числі дискримінація за ознакою статі, ратифікована державою Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, відповідно до статті 9 Конституції України, стає частиною національного законодавства. А оскільки норми міжнародного права відіграють у ньому пріоритетну роль, це створює суттєві правові засади для боротьби з дискримінацією за ознакою статі.
Стаття 4 Конвенції припускає можливість запровадження тимчасових спеціальних заходів, спрямованих на прискорення встановлення фактичної рівності між чоловіками та жінками, які не вважаються, за визначенням цього документа, дискримінаційними. Ці заходи мають бути скасовані в разі досягнення цілей рівності можливостей та рівноправного ставлення. Це ж ідеться про ґендерні політичні квоти!
Таке положення є дуже важливим, особливо на тлі дискусій щодо можливостей квотування як методу збільшення представництва жінок у політичній сфері. Чимало європейських розвинутих країн запровадили у себе квотування, що допомогло їм збільшити реальну участь жінок в управлінні державою.
У світі нема єдиного підходу до розміру квот та їх застосування в галузі політичних прав. Таке квотування практикують партії під час виборів: наприклад, Соціалістична партія Аргентини, Соціал-демократична партія Австрії, Соціалістична партія Бельгії, Нова демократична партія Канади та ін.11. Аргументом на користь позитивності квотування може бути не лише досвід країн, які вдаються до нього, а й його легітимація як методу впливу, передбаченого Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
До того ж Конвенція