Організацію краще знають люди молоді, а до послуг готові звернутися особи незалежно від їхнього віку.
«Ла Страда-Україна» має цікаве минуле. І вибудовує важливі плани на майбутнє. Як писав Ласло Бок у книжці «Робота рулить», «найпотужніші рухи в історії мали моральну мотивацію, незалежно від того, боролися люди за незалежність чи за рівні права».
От і добре – «Ла Страда» рулить!
Жіночий рух: активний, але чи помітний?
Мене називають феміністкою щоразу, коли я говорю щось таке, що не відповідає ролі домашнього килимка чи повії.
Які особливості має сучасний жіночий рух в Україні?
Нещодавно мені поставили таке запитання і попросили відповісти стисло.
Якщо стисло, то можна зупинитися на головному: жіночий рух в Україні є!
Але говорячи про його характерні риси, не варто апелювати до кількості членів жіночих організацій, виданих посвідчень (Боже, невже такі підходи ще десь залишилися?), до статусу чи кількості зареєстрованих осередків.
Питання – в їхній активності.
У впливі на процеси ухвалення рішень.
У спроможності визначати і розв’язувати актуальні проблеми.
У формуванні жіночого лідерства.
У розробці та реалізації державної політики.
Часи масових формалізованих соціальних рухів залишаються в минулому. Комунікація через соціальні мережі, узгодження дій завдяки Інтернету – сьогодні це не риса «диванної сотні», а, навпаки, ефективне використання науково-технічного прогресу для суспільного розвитку.
Сучасний жіночий рух – це не просто сукупність жіночих неурядових організацій України, які мають свідоцтво про реєстрацію, – міжнародних, національних, обласних, міських, районних.
Жіночий рух – це організації та окремі фізичні особи, згуртовані спільними ідеями, і насамперед – ґендерної рівності, відстоюванням прав жінок. Як і в інших рухах, є різні крила – різні групи, і різні цілі. Але об’єднання навколо концепту ґендерної рівності жінок і чоловіків є соціальною домінантою таких рухів.
Загалом жіночий рух – і світовий, і український як частина світового – пройшов різні етапи історії.
У ХІХ – на початку ХХ століть – це рух за жіночу емансипацію, отримання політичних та освітніх прав жінок.
У ХХ столітті – рух за виборювання політичних, соціально-економічних прав жінок.
Третя хвиля жіночого руху припадає на 60−70-ті роки минулого століття, коли почалися активні виступи проти насильства і за рівні права у приватному житті. Гаслом цієї хвилі став девіз радикальних феміністок «Приватне – це політичне». Варто визнати, що його досі не опановано більшістю українських жіночих організацій. І сьогодні для українського жіночого руху тема протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству