– А що він?
– Цього ніхто не міг передбачити?
– Ми знали, що він у депресії. Йому всі допомагали. Містер Мільтон найняв малому няньку. Ми робили все, що могли, телефонували йому, заходили в гості. Ми всі почуваємося винними, усі відчуваємо свою відповідальність.
– Я не мав на увазі…
– О ні, – сказав Пол. – Ми всі живемо в одному будинку. Ми мали б зуміти йому допомогти.
– Ви всі живете в одному будинку?
– І ви теж із нами житимете. Навіть більше: ви оселитесь у квартирі Джаффі.
Кевін подивився вражено. Він не знав, як до цього поставиться Міріам.
– Як він… як він це зробив?
– Зіскочив зі свого патіо. Але не хвилюйтеся, – сказав Пол і швидко всміхнувся, – я не думаю, що та квартира проклята.
– Усе одно мені, можливо, варто тримати це в таємниці від дружини.
– О, звичайно ж. Принаймні допоки ви не обживетесь і вона не побачить сама, як вам безпечно і комфортно. Ще трохи – і її звідти не витягне навіть стадо диких слонів!
4
Лише перед з’їздом зі швидкісної дороги Кевін усвідомив, як сильно змінить власне життя та життя Міріам. Не можна сказати, що він хоч трохи про це шкодував, – зовсім навпаки, він на своїй пам’яті ще ніколи не сприймав своє життя та кар’єру так оптимістично. Просто він, наближаючись до ідилічного маленького району, в якому вони з Міріам планували провести все життя, усвідомив, що віддалиться разом з нею від того життя, яке їм уявлялося.
Проте всі прийдешні зміни будуть на краще, і Міріам теж має їм зрадіти, подумав він. А як же інакше? Більше грошей – це ще більший будинок мрії, ніж той, який вони собі уявляли. Їхнє життя стане різнобічнішим, і вони відійдуть від того, що тепер видавалося йому задушливим провінціалізмом.
Найважливіше ж, мабуть, те, що вони розширять коло своїх друзів і познайомляться з набагато цікавішими людьми, незмірно вищими за представників так званого витонченого вищого класу Блайсдейла. Двоє інших адвокатів, які працювали на фірмі Джона Мільтона, одразу йому сподобались, і він не сумнівався, що Міріам вони сподобаються теж.
Він повернувся до своєї адвокатської контори, перевірив повідомлення. Йому дзвонила Міріам, але він вирішив, що поговорить із нею, коли приїде додому.
Вони з Міріам жили в «Блайсдейл-Ґарденс», комплексі побудованих із кедру міських особняків у лісистій пасторальній місцевості просто за межами самого селища. Двоповерхові особняки були затишними та просторими, мали дров’яні каміни з цегли. У комплексі був громадський басейн і два ґрунтові тенісні корти. У перші роки спільного життя вони з Міріам аж ніяк не бідували, але, поглянувши на містечко під час швидкої поїздки додому, він несподівано усвідомив, що воно йому не до вподоби. У ньому було щось таке, чого він не бачив раніше: ця місцевість якось заколисувала своїх мешканців, робила пасивними. Тепер він побачив дещо більше, те, чого неможливо буде досягти, якщо вони залишаться тут.
Він заїхав у свій гараж, але дверей до будинку відчинити не встиг: