Коротше кажучи, зі мною не зв'язувалися і я, вислухавши Серафима і Фіону, які знали про моє авторитеті реально, а не за чутками, з приводу спілкування і заробітку, завбачливо погодився. Суть полягала в тому, що я був свого роду гаманець-охоронець. Вони, в облаченні підрясника, заходили в будь-який магазині пропонували помолитися за здоров'я рідних, напередодні, нібито, від'їжджаючи в якісь Псковські печери. Одне ім'я коштувало знову в сумі двадцяти рубльов. Гроші передавалися мені, а квитки, взяті в Казанському соборі, спалювалися під їх молебень. Я був, на відміну від них, одягнений в цивільний одяг, але з бородою. Це робилося на випадок, якщо менти хапнути нас, то я за типом лівий, а у них в наявність не копійки. І все йшло чудово. В день ми «рубали», тобто, отримували просто так, не по одній тисячі рублів і після роботи бродили по шинках, де розливали по сто грам, нажіраясь до свинячого виду. І брели до себе в келію, семінарської общаги, при Олександро-Невської лаври, ситі і п'яні, задоволені і втомлені, від пройдених дня, але дорога додому була і небезпечна, і важка. Прокидалися по-різному, бувало і в витверезнику. І ось знову нас везуть уже добряче п'яних в відділення міліції. Фіона зовсім очі посоловіли. Свиду він був худорлявий, дуже добрий, начитаний і наївний. Вираз обличчя, особливо п'яного, схоже на лик тупорилого барана з косими очима. Серафим, навпаки, був косоокий і жирний, як свиня, жадібний і хитрий. Постійно доводилося його обшукувати, аж до анального отвору, де ховають зазвичай героїн, кокаїн і травичку. Правда в анальний отвір лазив батько Фіона, він же і був ініціатором обшуку всіх по черзі, зрозуміло, крім мене, адже гроші були у мене, та й міг я врізати по сопатке або по печінці, для довіри і віри в моє слова, тому вони завжди вірили в мою конкретність. І після виявлення грошових купюр, отець Серафим каявся і просив вибачення, стаючи на коліна, здивовано дивуючись, як вони туди закотилися, бурмочучи:
– - А як же вони туди замоталися?
Доставивши нас в чергове відділення міліції, черговий наказав закрити нашу банду в мавпятник, де вже вялілісь два туркмена і вошивий, смердючий, бездомний чмо, одягнений в зимову, хоча спека за бортом була плюс тридцять, а він ще й в зимовій шапці. І каже без попиту, що з риболовлі, мовляв, вранці холодно, а сам чеше то лопатки, то сідниця, то шию, то пахву, то підошву, не знімаючи черевик, то пах і інші місця. І це правда.
Фіону ми завели в клітку пахви і поклали на лаву очікування. Той звільнився на спину і захропів, відкривши рот по саме не хочу, від куди витікала повільно слина і плуталася, сповиваючи волосного бороди і вусів. Присівши на слиз мухи липли, як до отруйної липучці від москітів. Серафим подрёмивал сидячи. А я намагався залишки грошей заховати в підошву, там у мене був вбудований гаманець-тайник. Несподівано решітка відчинилися і в усередину зайшов самий здоровий, напевно, з усього ГУВС, андроїд з автоматом на плечі. Він повільно, поїдаючи очима, оглянув
