Наш творчий мозок. Дік Свааб

ізоляції концентрує нашу увагу на окремій деталі. Саме тому вже навіть декілька ліній якогось ескізу Пікассо чи Рембрандта можуть подарувати нам велику естетичну насолоду. Перевага полягає в тому, що ми як спостерігачі маємо опрацювати лише обмежену кількість інформації. Малюнки митців, ліва парієтальна частка яких була пошкоджена, іноді можуть бути експресивнішими, адже такі художники випускають деталі. Прикладом цього слугує ескіз, який виконав правша Ат Вельдгун (1934) після того, як за три місяці до того був паралізований через крововилив у лівій півкулі мозку. Своєю лівою рукою, тобто за допомогою правої півкулі мозку, він зобразив розпач своєї ситуації, намалювавши простими лініями вираз обличчя. Незважаючи на тремтливі лінії, цей неймовірний ескіз довів також те, що митці тренують технічно не лише праву руку й заразом ліву півкулю мозку, але обидві півкулі мозку водночас.

      2. Візуальна система

      Рухи очей

      На задній частині ока розташована сітківка (retina), в якій відбувається перша обробка візуальної інформації. По центру жовтої плями (macula lutea) міститься fovea (ямка), єдина ділянка сітківки, якою ми бачимо найгостріше. Це все завдяки тому, що тут густота колбочок (клітин, що сприймають колір) найвища. Під командуванням стовбура головного мозку наші очі систематично сканують поле зору, щоб передати нові, важливі для нас картинки – «на розгляд» до місця найгострішого зору, fovea. Око рухається за визначеними схемами блискавично туди-сюди. Такі маленькі рухи очей (мікросакади) можуть породити ілюзію руху. На них скероване оптичне мистецтво (Optical Art, або Opart), мистецька форма, яка послуговується оптичними ілюзіями. Прикладом цього феномену можуть бути рухи очей під час сприйняття кіл із картини Айсії Левіант «Еніґма».

      Анатомія ока з fovea. Fovea centralis – ямка по центру жовтої плями (macula lutea) сітківки (N). Це ділянка найгострішого зору (NII+ очний нерв, L = кришталик)

      Оскільки ми завжди гостро бачимо лише маленьку частинку й ніколи не охоплюємо ціле, наше око через це постійно рухається і корегує гостроту зору, тож нашу візуальну систему можуть легко збити з пантелику найрізноманітніші фігури, наприклад трикутник Пенроуза. Мауріц Ешер (1898–1972) щиро користався такими особливостями нашої візуальної системи, зокрема, у своєму творі «Відносність», де зображено сходи, якими можна підійматися в обох напрямках. Прообразом цих сходів, без сумніву, стали сходи молодшої школи Арнґейма, куди ходив Ешер.

      Бачити кольори

      Колір – це місце, де зустрічаються наш мозок і Всесвіт.

Поль Сезанн

      По всій поверхні сітківки розподілені 100 мільйонів дуже світлочутливих паличок, за допомогою яких ми здатні бачити без сприйняття кольорів у темряві. У macula lutea, жовтій плямі, містяться три типи світлочутливих рецепторів світла, колбочок, яких у нас 7 мільйонів. Вони сприймають синій/зелений, зелений або жовтий/помаранчевий/червоний кольори. Співвідношення між активністю двох різних типів колбочок