– А що сталося б, якби так Свята Ватра згасла?
– Най Бог боронить, – дрижачим голосом відповів дід. – Якби її не стало, не стало б і Гуцульщини, тріснуло б серце світу. Але це ніколи не станеться, бо наш рід вогонь стереже. І ти будеш його стерегти.
– Покажіть мені Святу Ватру, якщо я буду вашим наступником.
– Заким станеш наступником й я допущу тебе перед лице Святої Ватри, мусиш наперед очиститися. Це буде тривати сім днів, бо через сім вод ти мусиш перейти, заки чистим стане твій дух, твоя душа і твоє тіло. В тому часі житимеш у хоромах і слухатимеш моїх наук у глибокій мовчанці.
– Чи Свята Ватра…
Дід не глянув навіть на Юру і увійшов у хороми. Очищення почалося.
IV
Серед великої світлиці горіла Свята Ватра. Коло неї з простягнутими руками стояв дід, побіч нього блідий із зворушення Юра і вслухувався в молитву діда, потихо повторюючи слова:
– Ватро, Свята Ватро, почата в розцвілому сонці, що вогнистим кружком просувається по небі, запалена в серці світу на Гуцульщині Божими руками.
– Ватро, горячко світу, ти проникаєш усе до дна. Вночі мітлистим світлом обливаєш небо, на землі у твердому кремені криєшся, живим вогнем ховаєшся в деревищі, блудними вогниками танцюєш над озерами, золотими язиками процвітаєш із скал, сліпучими блискавками перетинаєш повітря.
– Ти гуцульське серце дивними любощами розколихуєш, з темних очей молодиць розіскреною пристрастю визираєш, сталевими іскрами з леґінським гнівом виприскуєш.
– Твою силу кожний гуцул вичуває в розшалілих гуках потоків, в подиху лісів, в розпаленій маржині.
– Ватро, Свята Ватро! Ти сторож наш під сумерком завитих віків. Ти всіх нас у невгнуте плем’я єднаєш, нашу роботу просвітлюєш і Ти ведеш нас у будущі віки.
– Ти хоронила і боронила нас досі, бо Ти корінь нашого життя і оклик смерти наших ворогів. Хорони нас і далі: нас, маржинку нашу і наші верхи гордочолі.
– Борони нас і будь благословенна!
Беручи за руку Юру, далі промовив сивобородий дід:
– Приводжу перед Тебе нового сторожа, свого помічника й заступника. Очисти його, загартуй серце, просвіти. Так проникни його, як наших предків Ти проникала і перелий у нього спадщину батьків, твоїх сторожів, а молода сила хай прийме її на добро та славу.
Тихий, рівний, м’якошовковий голос переливав дивну силу з старечих у молодечі груди, поширював їх, вогонь у серці викрешував. І вчув Юра, начеб він розростався, мужнів і доходив своєї сили. Старший на таємницю Гуцульщини, що цілим тягарем лягла на його плечі, вирівнявся Юра на цілий ріст, його очі зажевріли вогнем Святої Ватри.
Старий